Майор Олег Юрченко «Кий», друг «Щасливий» прожив героїчне життя. Без високої патетики і пафосу, без демонстративної показухи і лицемірного кар’єризму.
Чомусь у нас героями прийнято вважати тих, хто отримав відповідні державні відзнаки (наприклад досі такі відзнаки мають, тавра ніде ставити, патентовані українофоби), героями вважаємо тих, хто віддав життя в бою за Україну…
А в Олега все свідоме життя, скільки я його знав, було героїчним. Адже як інакше можна назвати оцю щоденну офіру і працю для української справи? Офіру часу і ресурсу батька багатодітної родини, офіру і працю в Спілці Української Молоді і Організації Українських Націоналістів, в сфері національно-патріотичного виховання, в органах державної безпеки та в лавах Збройних Сил України, офіру під час Помаранчевої революції і Революції Гідності, пов’язану з ризиком для життя, офіру під час виконання спецоперацій в часі російської агресії…
Я мав честь працювати з Олегом в Центрі Національного Відродження, ми брали участь в багатьох заходах, багатьох акціях, об’їздили неодноразово вздовж і впоперек всю Україну. І якби так в кількох словах найвлучніше окреслити його глибинну сутність, то це була людина конкретики, людина справи, людина відповідальності. Взірець донцовської тріади «Мужність, шляхетність, мудрість».
Не видно було Олега на високих трибунах чи в почесних президіях, він не рвався до мікрофона і не шукав теплих посад. Там, де було треба копіткої наполегливої тривалої праці, праці на результат – там був Олег.
Справжній героїзм не подібний до миттєвого спалаху, як вважає більшість. Кинутися з пляшкою напалму під танк… Подвигу передує період системного накопичення.
За останні півроку на Майдані я прощався з трьома близькими побратимами: Олегом Куциним, Андрієм Жоваником та Олегом Юрченком. Всі вони загинули в боротьбі як герої. Але і життя їхнє було героїчним, наповненим працею, боротьбою, чинами. Вони не лише проголошували націоналістичні кличі, вони не лише сповідували ідеологію націоналізму, вони тривалий час вперто і послідовно, переважно «контра спем сперо», серед нерозуміння і насмішок, через перешкоди, погрози і загрози втілювали їх в життя.
Там, за недосяжним обрієм священного героїзму, Олег зустрінеться зі своїми наставниками, соратниками, послідовниками, залишивши нам урок і заповіт чистого служіння і вірності ідеї до останнього подиху.
Віктор Рог
