Українське національне середовище, Науковий парк Львівського університету, Академія фінансового моніторингу та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Окрадена Україна: проблеми національної спадщини».
Вступне слово «Окрадена Україна в національній історії» виголосив завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич, висловивши такі думки. Окрадена Україна – це нинішній стан нашої цивілізації. Якось Пророк української нації Тарас Шевченко застеріг українців: Україну «присплять лукаві і в огні її окраденую збудять». Це пророцтво здійснилося, зокрема, пограбування української історії та національної культурної спадщини набуло величезних масштабів. Тому нині, з одного боку, просвітництво й культурна пропаганда повинні підносити національну гордість українців як нащадків «прадідів великих», що створили унікальні скарби та реліквії, а з іншого боку, патріотичні українці повинні впливати на відповідні органи української держави щодо привернення уваги до проблеми розкрадання нашої спадщини й щодо розшуку та повернення украдених культурних цінностей.
У промові «Втрачена Україна: сакральна спадщина княжих часів» кандидат мистецтвознавства Андрій Комарницький висловив думки про потужні процеси духовного творення в українській державі княжої доби, про неправдиве висвітлення нашої давньої історії, про фальшування й переписування історії створення давніх українських сакральних пам’яток, про незаконне привласнення, знищення українських святинь та культурних артефактів, окрім того подав огляд унікальних національних скарбів і реліквій, які вкрали московити: ікони XI – XII ст. «Устюзьке Благовіщення», «Печерська Богородиця», «Вишгородська Богородиця», «Спас Золоте Волосся», мозаїку XII ст. «Дмитро Солунський» та інші.
У доповіді «Українська держава та національна спадщина» редактор журналу «Наша спадщина», колишній керівник відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА Андрій Левик висловив світоглядні думки про потребу організації єдиної потужної державної структури з охорони національної культурної спадщини, тотального розшуку та повернення культурних надбань української нації. Відповідні державні органи повинні опікуватися українськими культурними цінностями не тільки в Україні, але й у світі. Взірцем охорони й пошанування національної спадщини є світові держави, зокрема, сусідня Польща, яка вкладає величезні кошти в збереження польських пам’яток історії та культури за кордоном. Доповідач також зазначив, що не всі пам’ятки треба повертати, бо, перебуваючи в світових музеях, вони пропагують українську національну культуру, творячи образ української цивілізації у світовому просторі.
У виступі «Облік культурної спадщини як передумова її збереження й повернення в умовах війни» доктор економічних наук, завідувач кафедри Львівської національної академії мистецтв Олеся Дацко образно означила нинішній стан української національної спадщини як останній продаж нашої історії, як форму тотального нищення національної ідентичності у наш час. Окрім того, доповідачка додала таке. Де-юре пам’ятки національної історії та культури у Львові – це не пам’ятки, бо вони не ідентифіковані та не внесені до реєстру, культурні об’єкти Львова теж не означені як пам’ятки. Отже, нині створені умови для тотального «окрадення» національної спадщини, зокрема, ліквідовано Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, історичний центр якого внесений до всесвітньої спадщини Юнеско, загрозливих форм набуло знищення архівів, у яких зберігається інформація про культурну спадщину.
Доктор економічних наук, представник Академії фінансового моніторингу й Експертної групи з питань санкційної політики та розшуку активів при Науковому парку Львівського університету Олег Підхомний висвітлив деякі з можливих механізмів юридично значущого застосування даних, які зібрали волонтери в процесі дослідження злочинів, вчинених супроти культурної спадщини України. Доповідач зазначив, що практично існує правове, організаційне та методичне забезпечення для виявлення долі культурних цінностей, які викрали окупанти в Україні. Представник Академії фінансового моніторингу й Експертної групи також додав, що для активізації відповідної пошуково-аналітичної діяльності з використанням методів розвідки на основі відкритих джерел (OSINT) гостро необхідне залучення більшої кількості свідомих учасників, особливо молоді. В цій справі не обійтися без організаційної та агітаційної роботи викладачів різних освітніх закладів, а також без консультаційної підтримки фахівців зі сфери мистецтва, музейної справи й археології, а також низки інших експертів.
Участь в обговоренні теми круглого столу, окрім уже згаданих учасників, брали доктор економічних наук Ірина Ревак, кандидат юридичних наук Руслан Бедрій, кандидат юридичних наук, прокурор Ярослав Яворський, кандидат історичних наук Ігор Бойко, дослідник давньої української літератури Павло Салевич, заслужений працівник культури, журналіст Володимир Гаюк, правник, журналіст і редактор журналу «Визвольна боротьба» Роман Гунда, культурна діячка Зоряна Іванків, директор фірми «Євротерм» Олег Подвірний, художник Ігор Копчик та інші.
