Спорт також зазнає постійних і підступних нападів Московії, яка будь що прагне повернутися на міжнародні арени.
У своїх злодіяннях москалі вдаються до різноманітних методів, використовуючи політиків, колишніх українських спортсменів-зрадників, падких на криваві кремлівські хабарі очільників міжнародних спортивних федерацій та організацій.
Так званий міністр закордонних справ наразі ще РФ Сергій Лавров закинув Міжнародному олімпійському комітету та Всесвітньому антидопінговому агентству нафталінову «політизацію спорту». Видко, у кацапів криза жанру. Нічого нового. Путінський «кінь» заявив, що «Захід займається, без перебільшення, спортивною агресією, як і багатьма іншими агресіями, включаючи дипломатичну. Росія хоче, щоб спорт був цілковито поза політикою, тоді як ВАДА та МОК об’єднують зусилля, щоб остаточно вихолостити принципи Олімпійської хартії та поставити спорт на службу інтересам збереження гегемонії Заходу в усіх можливих сферах людського життя».
Москвинська фальш не знає межі. Про високі ідеали людства, про Олімпійські принципи просторікує істота, що є однією з головних винуватців страшної війни в ХХІ столітті й геноциду українського народу. Згідно хворої і збоченої уяви цього Лаврова, міжнародні змагання мають відбуватися, ніби в світі нічого страшного й не діється, одночасно із вбивствами безвинних людей.
В унісон із заявою Лаврова, на Московії спливло й інше. Сумно відомий Анатолій Тимощук, який після виступів за санкт-петербурзький «Зеніт» залишився працювати в цьому клубі і жодним чином не засудив московську агресію щодо України, брав участь у так званому військовому аукціоні. Там зрадник виставив свою футболку з автографом, яку продали за 700 тисяч рублів. Кошти мають спрямувати на так звану допомогу Курській області. Очевидний популістський чин. Щось надто швидко за цю «ганчірку» виклали аж 7 500 «зелених-хвалених». Залишається невідомим лише, чи це ініціатива самого уродженця Луцька чи він виконував сплановану акцію, скажімо ФСБ, що вона, як пізніше з’ясувалося, завербувала Тимощука ще в часи його виступів за національну команду України, коли він єдиний з-поміж усіх збірників послуговувався лише солов’їною. На Курщині, як відомо, переважно саме «фсбшники» чинять опір українським військовим.
На болотах зрадникам систематично треба доводити свій фанатизм до путінської імперії. Їх вичавлюватимуть, допоки вони остаточно стануть не потрібними. Цілковиту відданість так званій РФ і готовність дотримуватися її так званих конституції та законів Тимощук підтвердив спецслужбам Московії ще 2012 року, коли погодився на «встановлення взаємовигідного та довгострокового співробітництва». Документи, що він був завербований ФСБ, 2018 року оприлюднив колишній менеджер Тимощука Віталій Юрченко. З-поміж іншого, у них йдеться: «Наказ. Сприяння служб нижчих рангом Тимощуку А.А., готовність виконувати накази і не заважати його діям».
Отже, річ не лише у грошах «Газпрому», які зрадник «мішками» одержує в «Зеніті». В Україні він під санкціями, його позбавили всіх нагород, почесних звань, як то громадянина Луцька, тощо. Але, і що є вельми небезпечним, він залишається кумиром для частини недалеких фанів футболу, які, у своєму невігластві, відмежувалися від політики, від війни, а то й взагалі є «ждунами», прихильниками ворожого «адін народ» і так далі, і таке інше. Минулого тижня, в Одесі, під час матчу чемпіонату України між «Чорноморцем» і львівськими «Карпатами», група молодих уболівальників викрикувала в бік гравців галицької команди неприємні гасла. Звісно, ворожим «язиком». Не раз було чути: «Бандьори!». Нині бути бандерівцем – почесно. І не лише в Галичині. Війна Московії неабияк пришвидшила прозріння і єднання довкола національної ідеї всієї України.
Групою цих молодих людей мала б зацікавитися СБУ. Бо саме з-поміж них неважко віднайти підпалювачів автомобілів військових, навідників-інформаторів тощо. Не бракує їх не лише в Одесі, а в інших містах, головно Півдня і Сходу України. Наразі, попри мешти цей факт й Українській асоціації футболу, яка мала б покарати футбольний клуб «Чорноморець» і звернутися до правоохоронних органів.
Саме частини Одеської області не було на мапі, що на своїй сторінці у соціальних мережах опублікував Тимощук через два тижні після широкомасштабного вторгнення москвинських нелюдів. Він повторив тоді кремлівську мантру «ні війні». «Нам потрібний мир. Задля наших дітей і батьків, заради миру на землі»,– написав тоді зрадник. Але навіть це Тимощук згодом видалив.
Долучаються до вбивств українців і гравці так званого чемпіонату Московії Георгій Джікія, Олександр Соболєв, Ігор Акінфєєв, Станіслав Макєєв. Їм, за надання «майна для виконання бойових завдань», так зване міністерство оборони терористичної федерації вручило подяки та грамоти.
Тут мала б втрутитися Європейська асоціація футболу й довічно дискваліфікувати так званих футболістів, які долучилися до геноциду народу в центрі континенту і стали злочинцями. Як би не так… Пройдисвіти з УЄФА переймаються іншим. Треба бодай якусь лояльність демонструвати до Кремля, який упродовж тривалого часу живить високих футбольних достойників фінансовими подачками, відтак і замовляє музику.
Список падких на криваві москвинські гроші поповнив президент Федерації футболу Греції Макіс Гагацис, який раніше був на керівних посадах клубу ПАОК, що у власності бізнесмена-москаля Івана Саввіді. Чи повірить хто, що це «чудо» з власної волі запропонувало повернути москвинські юнацькі та молодіжні команди до міжнародних турнірів? І тут вкотре оприлюднено заїжджену кремлівську мантру, що «діти не мають страждати від політики». Не дивує, що цю утопічну ідею греків підтримали такі ж нині злиденні Боснія та Герцеговина, Чорногорія, а також Казахстан, Білорусь і сама Московія. Тут треба віддати належне очільнику УАФ Андрію Шевченку, який своїм авторитетом у футбольному світі сформував чималу коаліцію противників Московії. Ідею продажного грека і купки інших негідників було заблоковано.
Ідея повернення кацапів на міжнародну арену вже витала минулого року. Тоді роль «іванушки-дурачка», який педалював цю ганьбу, перебрав був на себе сам очільник УЄФА Александер Чеферін. Напевне, аби продемонструвати цілковиту рішучість відпрацювати фінансові вливання. Не судилося. Повстали тоді Україна, Румунія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія, Ірландія, Англія. Відчувши ганьбу й імовірне усунення з посади, словенський негідник одразу дав задню у вигляді відсутності технічної нагоди дозволити москалям змагати із цивілізованим світом. Тут треба пожурити представників України та наших друзів. Замість примусити чергового путінського пса вибачитися за ганебну ідею й нагадати про усунення РФ через її злочини, Чеферіну дозволили «пропетляти» якимись технічними причинами.
На болотах, з якогось дива, переконані про їхнє повернення до міжнародних змагань і турнірів. Так званий почесний президент російського футбольного союзу В’ячеслав Колосков заявив, що кацапів випустять у футбольний світ через два роки після завершення так званої СВО. Коли ж ця СВО, себто війна в Україні, завершиться, кремлівський прихвостень не уточнив. Але підстаркуватий Колосков своїм просторікуванням дав у штангу. Адже висловлювався з натяком на доволі швидке повернення. Московія ж всіляко демонструє готовність до тривалої війни. Переводить економіку на військовий лад, закладає в бюджет значно більші кошти на війну тощо.
Та й чи існуватиме путінська імперія після завершення війни? Радше за все, повертатися буде нікому.
Григорій Жибак
