Увесь світ постав із Україною супроти дикої московської орди, яка вдерлася на наші землі з метою вбивати українців, знищити державу та встановити криваві правила «русскава міра».
Спортивний фронт налаштований рішуче. Москалів, а заразом і їхніх білоруських поплічників, виключили майже з усіх міжнародних турнірів і змагань. Зокрема, позбавили права господаря світової першості з волейболу. Кацапи, що не дивно, мають нахабство апелювати до Спортивного арбітражного суду про виплату їм 80 мільйонів доларів компенсації. Схоже, звірства в Україні для них пересічна подія.
Чимало матчів у світі розпочинаються із підтримки нашої країни. Стадіони та арени обрамлені синьо-жовтими кольорами, вболівальники скандують гасла на підтримку України. Відрадно, що світова спільнота нарешті прозріває щодо Московії і її злочинної сутності. Вагомий медійний вплив і мільярдні кошти від продажу нафти та газу впродовж тривалого часу дозволяли путінському режиму уникати серйозних покарань, підкуповувати різноманітних чиновників, вводити в оману світову спільноту.
Найперше, хотілося б нагадати про чисельну армію різноманітних українських спортсменів, тренерів, фахівців, які в один голос просторікували, що спорт поза політикою, про спільні з москалями якісь утопічні «корні», про спільні світлини на міжнародних турнірах і так далі, і таке інше. Ми про це неодноразово з обуренням писали. А нині. Боксери Усик, Ломаченко, згідно повідомлень ЗМІ, десь у лавах територіальної оборони. Сповнені рішучості боронити Україну. Відрадно. Але ж ані пари з вуст щодо їхніх духовних батюшок-наставників Кіріла, Онуфрія. І до бабці ходити не треба, що москвинський так званий патріарх Кіріл Гундяєв – сатана у священичих ризах. Інакше, як оцінювати особу, яка благословила масові вбивства українців. У чому його святість? Так само руки в крові, як у Путіна.
Інший персонаж – Онуфрій (Орест Володимирович Березовський), який є таким собі «смотрящім» москвинської так званої церкви в Україні, навіть не перестав у своїх «служіннях» Богові згадувати Кіріла. Себто, чисельні звірства москалів щодо його співвітчизників, ба більше, навіть багатьох його прихожан, його не турбують. Для годиться, він засудив вбивства у Бучі, при цьому не сказавши про виконавців.
Дивно, але навіть у такий трагічний час ми тішимося найменшим. Зокрема, що там чи сям якась промосковська громада перейшла під егіду Православної церкви України. А де вони були раніше? І чи не на часі нині раз і назавжди вирішити питання відвертого ворога? Упродовж десятків років ця кремлівська «церква» так само вбивала Україну і українців, як чинить це нині московське військо. Лише замість військової форми були ряси, а замість куль і фізичних убивств – різноманітні лукаві «проповіді», рабські «послушанія» тощо, які нищили духовно. Злодіяння тривають. Днями ряди «бойцов» цієї злочинної УПЦ МП поповнив знаний українофоб, регіонал Михайло Добкін, якого висвятили на диякона у Харкові.
Колега Добкіна, депутат-«опезежопер» Григорій Суркіс, разом із братом Ігорем, покинув Україну в перші дні війни. Вони є власниками київського «Динамо». Але доля клубу та гравців їх не вельми турбувала. Рятували свої шкіри. Цікаво, що ці двоє вивезли майже 20 мільйонів євро, які не помітили закарпатські митники. Задекларувати гроші Суркісів змусили угорці.
Чимала армія прихильників «Динамо» вельми сподівається, що ці двоє врешті дадуть спокій клубу і більше не будуть ним верховодити. Навіть фанати варшавської «Легії», перед благодійним поєдинком із українським грандом, наголошували, щоб до зібраних від матчу коштів жодним чином не мали відношення Суркіси. Вони розгорнули у своєму секторі величезний банер із найкривавішим злочинцем сучасності, в якого на шиї була петля.
Є ще такий собі Анатолій Тимощук. Провів за національну команду понад сто матчів, був її капітаном. Має здобутки й на клубному рівні. Кар’єру гравця завершив у санкт-петербурзькому «Зеніті». Там і залишився працювати в тренерському штабі. Спонсор цього клубу – «Газпром», який також фінансово живить європейських футбольних достойників. То ж не диво, що вони й нині на боці Московії і приймають злочинні рішення залишити москалів у футбольній спільноті.
Тимощук також пристав на скроплені кров’ю гроші. Ані пари з вуст. Жодного засудження вторгнення і злочинів московсько-азійської орди. А який був «патріот». Фарбувався у синьо-жовті кольори, бігав після переможних матчів із національним стягом, давав переконливі проукраїнські інтерв’ю тощо. Нині його позбавили в Україні всіх титулів і здобутків. Справедливо. Бо хто він для нас, для України?
Натомість, за нашу Батьківщину постали іноземні гравці і клуби багатьох іноземних чемпіонатів. Зокрема, «зірка» світового футболу, капітан мюнхенського «Байєрну» та збірної Польщі Роберт Левандовський. Він неодмінно зодягає капітанську пов’язку у синьо-жовтих кольорах, має чітку позицію в унісон із своєю країною, яка нині чи не найбільше розділила з Україною тягар війни.
Гравці чемпіонатів Італії, Іспанії, Англії прихистили у своїх помешканнях українських біженців. Нині немає в Європі стадіону, на якому не було б українських стягів. Уболівальники багатьох країн вивчили наші патріотичні гасла, які скандують упродовж поєдинків. Разом із тим нагадують москвинським псам, аби йшли вслід за своїм воєнним кораблем.
Москалі сподіваються, що їм все минеться. Вони всіляко намагаються відгородити своє теледебільне «насєлєніє» від правди. Як то перед матчем лондонського «Вест Гема», кольори якого захищає Андрій Ярмоленко, і французького «Ліона». Перед грою лунав гімн господарів «I’m forever blowing bubbles», а на табло та рекламних щитах була українська символіка. Москалі, яким ганебна УЄФА не заборонила трансляції міжнародних поєдинків, на телеканалі «Матч ТВ» одразу переривали трансляцію, коли камери наводили на українську тематику, і показували кадри передматчевого відеозапису. Була й попереджувальна табличка, що під час трансляції можуть бути заборонені на Московії висвітлення організацій чи подій.
Двобій завершився тріумфом лондонців. А вирішальний гол провів Андрій Ярмоленко, який після фінального сюрчка подарував свою футболку одному з фанатів, який тримав український стяг. Також Андрій перечислив чималі кошти на Збройні Сили України, які героїчно боронять Україну і довели перед світом свою міць.
Власне, нація єдина і мобілізована, світова спільнота нині з нами. З нами Правда. З нами сила і воля. То ж не за горами Перемога!
Григорій Жибак
