Вчора було відкриття Відвага імені Івана Гавдиди на Полтавщині. Представлені майже всі області України, але особливо приємно за молодь з Донецької та Луганської – все ж доїхали.
Мотивація – вишколитись, загартуватись, перевірити себе. У багатьох батьки, брати воюють на Сході. Дехто цього літа поступив на військові спеціальності та готує себе до майбутньої війни. Хтось цього року досягне призовного віку і не хоче йти служити не підготовленим.
Багато учасниць табору. Взагалі половина керівного складу – саме дівчата. Не через Угоду з ЄС , а виключно через свої особистісні якості – нічим не поступаються хлопцям.
Хотілося б сказати, що це – діти. Але ці «діти» прямо дивляться в очі війні, що на Сході. Приймають нову реальність, називаючи речі своїми іменами, не намагаючись сховатись від неї або перечекати. Вони приїхали готуватись.
Коли відбувалось урочисте підняття прапорів – синьо-жовтого та червоно-чорного, – я думав про «політику майбутнього» будь-якої країни – молодіжну політику.
Наша організація давно співпрацює з Мінмолодьспорт України, я знаю про всеукраїнські організації, що працюють в молодіжній сфері на національному рівні, про пріоритети та діяльність держави в цій сфері за останні 10 років, про викривлену «підтримку патріотизму» лише заради «недопущення відтоку людського ресурсу» з країни…
КВН, концерти, розважайлівка, «спасіба-дєду-запабєду», якесь забезпечення дозвілля – організація (?!) відпочинку. Хліба і видовища. Це те, що чомусь називалось «молодіжною політикою» всі наші 23 роки.
Ми самі винні в тому, що отримали «народ Донбасса». Наркоманів, п’яниць, прихильників імперських ідей чужої країни, що ненавидять і готові вбивати своїх співгромадян.
Ми не приділяли належної уваги молоді, традиційно вважаючи це питання другорядним. І тепер маємо тисячі молодих людей, що борються проти України. Це не старенькі бабусі-дідусі покоління СССР, які хоч і виступають проти України, але не представляють загрози – маємо ціле покоління людей, які формувались в Незалежній Україні, але під впливом чужої ідеології.
Тож тепер ми, свідомі громадяни, змушені збирати кошти на бронежилети, каски, тепловізори. І оплакувати загиблих.
Цього року на «Відвазі» таборують 86 молодих людей. Взагалі, лише за цей місяць через наші табори пройшли сотні осіб. Є ще заходи інших організацій, але цього не достатньо.
Потрібне значно більше охоплення.
Тим більше, що не треба нічого вигадувати – вишкільна система Молодіжний Націоналістичний Конгрес вже більше 10-ти років доводить дієвість такого механізму.
Я регулярно їжджу з допомогою для наших військових, їздив коли все тільки починалось. Мушу сказати, що якби кожен наш вояк до служби в армії мав досвід таборування, ми б уникнули багатьох непотрібних жертв.
А якби ті уявні табори мали чітке ідеологічне наповнення, ми б уникнули зданих об’єктів і ганебних випадків роззброєння цілих військових частин.
Недооцінили, не розгледіли, не приділили увагу.
На жаль, тепер війна, і ми змушені дуже швидко вчитись на своїх помилках. За все треба платити. На жаль, розплачуємось життями молодих хлопців.
Я не хочу думати про те, що ці чудові молоді люди, з якими я познайомився на таборі, можуть втратити рідних, друзів чи домівку. Але «хочеш миру – готуйся до війни». Лише сильне та стійке суспільство, з військовою, політичною, економічною елітами може протистояти зовнішнім загрозам і внутрішнім викликам.
Ці еліти не можуть прийти ззовні, бо тоді це будуть загарбники. Це праця, якій треба приділяти величезного значення для того, щоб існувала наша самостійна держава і українська нація.
