Громадські активісти все частіше дають зрозуміти владі, що тиском з боку правоохоронних органів, арештами і упередженим ставленням суддів їх не залякати і не зупинити народний протест.
Попри і так достатню активність громадського сектору в Україні, останнім часом намітилися тенденції до більш рішучих з його боку дій. Приводом як завжди стали дії влади, точніше – підконтрольних їй судових та правоохоронних органів. На тому тижні суд засудив представників Демократичного Альянсу Василя Гацька та Максима Панова до 5 та 7 діб адміністративного арешту за ніби то несанкціоновану акції під резиденцією Віктора Януковича в Межигірї.
Попри те, що репресіями з політичних мотивів в Україні вже нікого не здивуєш, даний випадок виокремлюється серед решти. Розраховуючи «поумєріть прить» потенційних «ходоків» до резиденції «його величності Віктора ІІ», влада отримала діаметрально протилежний ефект.
14 квітня в соціальній мережі «Фейсбук» почалася стихійно ширитися інформація, про те, що громадськість готується провести ще одну акцію під Межигірям з вимогами звільнити активістів.
Вже зранку 15 квітня на вїзді в село Нові Петрівці, де розташована резиденція Януковича, почали з’являтися люди. ДАІшники намагалися не пускати автівки в напрямку резиденції, шукаючи приводи оштрафувати їх власників. Тим не менш, опівнадесяту ранку до Нових Петрівців прибуло близько сотні осіб, в основному – молодь. Вони вишикувалися в колону і рушили в напрямку Межигіря.
Оскільки розраховувати на те, що акцію як таку ніякий суд не дозволить проводити, захід було організовано як зустріч з народним депутатом Лесею Оробець.
Дійшовши без перешкод до воріт резиденції, учасники акції натрапили на кортеж Януковича, який пролетів повз них, ледь не збивши одного з демонстрантів. Молодь зупинилася біля воріт з транспарантами, взяла порожні пляшки, в яких було насипано сухий горох – для кращого шумового ефекту – і почала вигукувати вимоги відпустити заарештованих активістів. Учасники акції також принесли під Межигіря памперс велетенських розмірів, який хотіли передати президенту. Мовляв, якщо ти так боїшся свого народу, то на тобі підгузок, він захистить твою гігієну.
За десять хвилин до учасників підбігли бійці невідомого формування, одягнуті в чорний спецодяг і почали тіснити молодь. У відповідь та намагалася взяти агресорів в кільце. На підмогу «захисникам Межигіря» підлетіли солдати «Беркуту», одного з учасників акції висмикнули з натовпу і посадили в міліцейський автобус. Решту оточили біля паркану, взявши в подвійне кільце. У багатьох «вояків», до совісті яких намагалися достукатися оточені мітингувальники, в очах було видно страх – вони розуміли, що їм буде непереливки, якщо влада віддасть злочинний наказ вступати в силове протиборство з людьми. Тим не менш, молодь не провокувала сутички, жартувала, відпускала жорсткі, проте справедливі фрази, в бік міліціянтів, час від часу вигукувала гасла: «Ми вас не боїмося!», «Маємо право на протест!», «Ні-диктатурі!», «Ви уху їли?!» та «Янукович, годі сц…ти!».
Через хвилин двадцять після втручання народного депутата мітингувальників було розблоковано, а їх побратима відпущено з міліцейської машини. Демонстранти оголосили акцію закінченою, наголосивши, що незабаром президентові треба знову буде чекати гостей. Над колоною, що рухалася в бік Вишгородської траси, залунала повстанська пісня «Ах, лента за лентою…».
«Ми довели владі, що репресіями нас не злякати. Наступного разу, якщо президент не дослухається до наших вимог, сюди прийдуть не десятки, а тисячі громадян», – ділиться враженнями учасник акції Юрій.
І хоча з даної акції ще рано робити висновки щодо можливості перевести ситуацію в революційне русло, але напевне можна казати про радикалізацію населення і саме головне – готовність громадського сектору до рішучих дій. Більш рішучих, ніж це робить та ж парламентська опозиція.
Сергій Багряний, з місця подій
світлини – Юрій Андреєв
