Щойно оголосивши про написані в Кремлі цифри так званого референдуму, який не визнає цивілізований світ і який не має жодної сили, москалі заявили про якийсь міфічний футбольний турнір між командами так званих ЛНР, ДНР, а також Запоріжжя, Херсону та Криму.
Очевидно, остаточно дах поїхав не лише в новітнього диявола Путіна та його оточення, а й у поплічників нижчих ланок. Так званий заступник міністра спорту так званої російської федерації, типовий москвинський слов’янин Одес Байсултанов заявив про старт організації футбольного турніру юнацьких команд «Кубок нового покоління», який мають провести початком листопада до такого собі дня народної єдності Росії. Також цей діяч наголосив, що у змаганнях візьмуть участь представники «нових регіонів Росії». Йдеться про команди гравців 2005 року народження з «донецької народної республіки, луганської народної республіки, Запорізької та Херсонської областей, Криму та Севастополя». При цьому, ані пари з вуст, що ці території цілковито не окуповані, а Запоріжжя взагалі не змогли взяти.
Жодним словом цей Байсултанов не обмовився про суддів турніру. Ними, річ ясна, будуть Збройні сили України. Який турнір, коли пишу ці рядки і чую про фейєрверки на летовищі Бельбеку у Криму та встановлення національного стягу України над Лиманом? А ще Ялта, Алупка… Суцільна «бавовна». І це лише перші жовтневі дні. А де початок листопада? Чи буде існувати Московія у нинішніх кордонах взагалі? Чи житиме ще «дєд Кабаєв» Путін?
Із анонсованого так званого турніру кепкують самі ж москалі. Радять дозаявити ще декілька «престижних команд», аби змагання мали «високий міжнародний статус». З-поміж запропонованих: збірна ОМОНу, збірна росгвардії, збірна друзів Лукашенка тощо. Пропонують не проводити турнір у Лимані, а, допоки ще є така нагода, в Маріуполі.
Є й більш креативні дописи. Йдеться, що з такими темпами перегрупувань (себто, відступів) росармії, Україна, навзаєм, може організувати свій турнір, включно з Білгородською й Курською областями.
Як тут не згадати, що кацапи ще в липні анонсували створення якогось чемпіонату команд Абхазії, Південної Осетії та з окупованих регіонів України. Тепер просторікують про долучення команд із анексованих Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до своєї першості. Яких саме команд, їхній так званий депутат так званої держдуми Дмітрій Свіщєв не уточнює.
Маразму у його заяві чимало: «У даній ситуації рішення буде непросте, але воно буде знайдено! Ми взяли це питання на контроль. Наше завдання – не затягувати цей процес. Кримські клуби чекали цілих вісім років, ціле покоління спортсменів виросло. Тепер необхідно вирішувати питання ще чотирьох регіонів. Доручення дані, робоча група в найкоротші терміни має вирішити це питання. Робоча група займається питаннями по всіх нових суб’єктах, вирішувати питання потрібно комплексно». Найперше, що спадає на думку після цього словесного хаосу, то жартівлива фраза журналіста і публіциста Олександра Сопронюка: «Розглядання питання виконання завдання подолання відставання»…
Якщо ж ближче до справи, то Європейський футбольний союз попередив свого часу Московію про неможливість виступу кримських клубів під егідою російського футбольного союзу. Тоді президент кадирівського футбольного клубу «Ахмат» Магомед Даудов навіть злісно образив УЄФА, що та не має прав вказувати Росії, як чинити з кримськими клубами.
Згодом москалі дали задню. Їхній президент так званої російської футбольної професійної ліги Алєкмандр Алаєв навіть говорив про якісь нібито перемовини з УЄФА щодо інтеграції Криму в їхній футбол. Очевидно, брехав. Або було якесь звернення, яке не мало схвалення у головному континентальному футбольному відомстві. Ще 2014 року, відразу після анексії москалями Криму, ТСК (Сімферополь), СКЧВ (Севастополь) і «Перлина» з Ялти брали участь у другій кацапській футбольній лізі. УЄФА тоді вимагала їхнього виключення, бо не визнає Крим московським. Тоді навіть путінський прихвостень Нікіта Міхалков переймався справою, називав боягузами кримських зрадників українського футболу та України, з-поміж яких так званий голова так званого Кримського футбольного союзу Сєргєй Бородкін.
Тоді ж полетіли перші стріли невдоволення Московією. Така собі кримська сенаторка Ольга Ковітіді дорікнула «родінє» невиконанням своїх зобов’язань, заявивши навіть, що «РФ не дотримується власної конституції». Невиліковні мрійники, які навіть під камінням із неба вірили, що потрібні Московії. Що Московія – їхня «родіна-мать». «Мать їх…».
Після повномасштабного вторгнення московсько-татарського іга в Україну, вже й москалі, і клуби, і збірні команди, втратили право виступати під егідою УЄФА. Сподіваються, тимчасово. Як лише не тішать себе, які тільки поради не лунають, аби повернутися на міжнародну арену. Гравець їхньої збірної та санкт-петербурзького «Зеніту» Дмітрій Чістяков закликав «граждан Расіі» не вникати в те, що відбувається в країні і не стежити за війною в Україні. Мовляв, вони і так нічого не вирішують. Треба «просто перетерпіти непростий час».
Далі Чістяков повідомив, що достатньо його товаришів пішли воювати. Під час тренувань і матчів він намагається абстрагуватися від думок про війну. Либонь, думає ще й про себе. Адже їхня так звана держдума прийняла рішення, що спортсмени також підпадають під «могилізацію». Європа, як і світ, дедалі рішучіше відгороджуються від цих істот. Яке нахабство: вони дійсно мріють згодом щось мати спільного із цивілізованим світом? Лише треба перетерпіти…
Перевершив Чістякова відомий у минулому шахіст Анатолій Карпов. Цей взагалі заявив про «геноцид російського народу в Європі та Америці». Річ у тому, що 71-річного чемпіона світу з шахів, члена фракції «єдина Росія», фаната Путіна не пустили в Женеву, де відбувався показ фільму «Чемпіон світу», про його поєдинок 1978 року з Віктором Корчним.
«Це не просто бюрократія. Це ставлення до Росії та її громадян. Ми повинні врахувати, що зараз русофобія сягнула найвищої межі. У Європі та Америці вона вже на рівні геноциду російського народу», – обурювався цей тип. Вершина нахабства. Вбивати, нищити, калічити, катувати український народ у центрі Європи і при цьому послуговуватися словом «геноцид» щодо свого стада нелюдів. Їм взагалі не місце на планеті. То очевидні виродки. Тільки москалі, Карпов і йому подібні, можуть прагнути подорожувати в Європу, при цьому не мати ані крихти сорому за злочини, які чинить путінська імперія.
Хамства москалям не позичати. Сподіваюся, тепер світ прозрів. Цілковито.
Григорій Жибак
