Такий підсумок обласного круглого столу з проблем деколонізації публічного простору Полтави. У зібранні взяли участь міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, співробітники обласної військової адміністрації, міськвиконкому, Українського інституту національної пам’яті, громадські активісти, нардеп Андрій Боблях, полтавські науковці Юрій Волошин, Людмила Бабенко, Ірина Петренко, Леонід Булава, Віра Мелешко та директорка музею «Поле Полтавської битви» Наталія Білан. Також до зібрання долучилися учасники експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму.
Більшість промовців окреслили проблему: досі Полтавська міська влада не усунула з публічного простору м. Полтава пам’ятники, що встановлені у часи Російської імперії та пов’язані з перемогою Московського царства в Полтавській битві 8 липня 1709 року над союзними військами Гетьманщини та Шведського королівства. Аж чотири місяці тому, ще на початку вересня минулого року згадана Рада прийняла рекомендувала очистити українське місто Полтава від російського окупаційного символьного мотлоху – Монумента (колони) Слави «рускому оружію», встановленого на честь 100-річчя «перемоги російської армії петра I», пам’ятника на місці відпочинку Петра, спорудженого у 1849 році на місці будинку козака Полтавського полку Гетьманщини Магденка, в якому після Полтавської битви, начебто, зупинявся московський цар та Пам’ятника «славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну», встановленого у 1909 році на честь 200-річчя перемоги у Полтавській битві.
Модератор «круглого столу», заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко акцентував увагу присутніх на тому, що політика деколонізації та дерусифікації є топ-пріоритетом міністерства, зокрема, й демонтаж імперських та радянських пам‘ятників. У цьому сенсі він назвав Полтаву «найбільш проблемним містом». «Пам’ятники, що прославляють російську імперію і кривавого ката петра, також Ватутіну та Зигіну мають зникнути з вулиць міста. І для цього у міськвиконкому більш ніж достатньо повноважень. Влада міста натомість реагує дуже повільно і фактично всіляко ухиляється».
Заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Олексій Бруслик підтримав шлях оперативного звільнення від російської імперської спадщини: «Необхідно доносити до громадян історичну правду про значення, хід і наслідки Полтавської битви, а не поширювати наративи російської пропаганди. Зараз триває війна і в площині історичної пам’яті. У цьому контексті особливо важливо, щоб на Полтавщині не були встановлені пам’ятники кумиру путіна – петру І, або подіям, пов’язаним із ним. Переконаний, що, наприклад, пам’ятник Мазепі та постамент на місці відпочинку петра не можуть знаходитися не те що в одному кварталі, а взагалі в одному культурному просторі. Треба діяти і позбутися російського імперського шлаку з культурного простору Полтави. Як юрист я оцінюю ситуацію з точки зору правової визначеності і дій відповідно закону. За результатами засідання визначили, що Полтавська міська рада протягом місяця має продемонструвати фактичний результат щодо декомунізації та демонтажу імперських пам’ятників. Якщо результату не буде, то обласна військова адміністрація спільно з Міністерством культури та інформаційної політики відпрацюють правовий механізм щодо вирішення цих питань».
Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар подякував Експертній раді при Міністерстві культури за підтримку ініціатив тисяч полтавців, громадських організацій краю та Полтавського офісу УІНП щодо чіткого, патріотичного і виваженого рішення https://bit.ly/3DJ8yoB про демонтаж остогидлих символів окупації Гетьманщини. Звернув увагу на те, що питання присутності цих імперських маркерів у публічному просторі тісно пов’язане з проблемою деколонізації свідомості, – приміром, досі у школах Полтави поширюють міф про те, що назву річці Ворскла дав московський цар пьотр I. Запропонував масштабувати виставковий проєкт УІНП «Мазепа. Karl ХІІ. Пьотр І. Топ-10 міфів ru.пропаганди» до рівня вуличного, щоб експонувати у корпусному парку, довкола «орла» доти, доки пам’ятник-колону «славі рускому оружію» не буде демонтовано. Представник Інституту нацпам’яті висловився за такий покроковий алгоритм дій:
– після врегулювання процедурних питань – демонтаж і переміщення на територію Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви»;
– рішення органу влади про створення кластеру російської монументальної пропаганди на території згаданого музею;
– опрацювання варіантів екскурсій таким чином, щоб туристам було цікаво довідатися, як протягом століть мізки українців засмічувалися «рускім міром», в тому числі й через створення потужних монументів, які символізували окупацію Гетьманщини;
– на місці демонтованих об’єктів не мають зяяти діри: архітектори мають рацію, стверджуючи, що досі чинні руссо-пам’ятники є містобудівними. Тож необхідно провести конкурси на створення нових. На місці відпочинку Петра – меморіал «Мазепинці» (гетьман Пилип Орлик, кошовий отаман Запорізького козацтва Кость Гордієнко та інші уродженці Полтавщини, які склали першу політичну еміграцію); на місці гауляйтеру петра пєрвого, окупанту Келіну – меморіал полковникам Полтавського полку Гетьманщини, в т.ч. й Іванові Левенцю, який підтримав воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи; на місці «орла» у центрі Полтави – величний монумент слави Української зброї, який би окреслив українську військову звитягу протягом Українського тисячоліття – від князя Святослава Хороброго, козацтва, УНР, УПА до сучасних ЗСУ.
Учасник експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, очільник громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко закликав перетворити Полтаву із малоросійського «малого Петербурга» на одну з духовних столиць України, різко розкритикувавши розміщення на офіційному сайті Полтавської міської ради російських наративів. «Малий Петербург» вживаю свідомо, бо на сайті нині з пафосом визначено статус цього українського міста як «малий Петербург»!» – зіронізував Томенко. «Коли ми приймали подібні рішення, то розуміли, що однією з причин початку так званого путінського проєкту війни було те, що частина українських вчених та чиновників дали підстави Путіну вважати, що в Україні є велика кількість людей, які хочуть «звільнитися» від української державності. Ми мусимо повністю позбавитися імперської ідеології, щоб більше ніколи ніхто не думав, що тут хтось когось чекає», – розповів Микола Томенко.
Голова обласної ради Олександр Біленький висловив переконання про потребу розробити за місяць чіткий алгоритм дій і, щоб пришвидшити демонтаж, як один із варіантів запропонував передати імперські маркери на баланс облради.
Члени експертної ради Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму – лідер націонал-консервативного руху «Булава», доктор історичних наук Павло Гай-Нижник та директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, голова мистецького об’єднання «Остання барикада», керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній підкреслили: перебування комуністичної і російської імперської символіки у просторі Полтави є загрозою національній безпеці і по суті ідеологічним сприянням російським окупантам.
А громадська активістка Зоя Коваленко наголосила на тому, що тема очищення Полтави від імперських символів не нова, вперше звучала на мітингах Руху й на акції «Ланцюг пам’яті: від ката Петра до ката Сталіна» у липні 1990 року, яка стала масовим протестом проти ініціативи ленінградської організації «Россия молодая» відсвяткувати Полтавську битву. Пані Зоя як учасниця і співорганізаторка тих заходів навела широко цитований тоді, понад тридцять років тому, але досі актуальний вірш поетеси Наталки Поклад: «Неспішно історію пише пір’їна, сп’янівши від запахів трупів і зел. Полтаво! Полтаво! Скажи Україні: чому над тобою і досі «орел»?
«Цим вулицям та пам’ятникам російським імператорам та командирам червоної армії вже не місце у місті, тисячі мешканців якого захищають Україну з перших днів війни, місті, яке прийняло десятки тисяч біженців з Харкова, Херсона, Маріуполя (які втекли від російських бомбардувань із вулиць із цими ж назвами), столиці Полтавщини – місті, яке є колискою української культури та літератури… Сьогоднішнє рішення: місяць міській владі, щоб ухвалити конкретні рішення. Треба розуміти, що хлопці, які повертаються сьогодні до Полтави на ротацію, вже не даватимуть міській владі час на очевидні рішення», – переконаний видавець Ігор Степурін.
А директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні —Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло зазначив: «Банально, але історія таки повторюється. Геноцид українців петром I свідомо продовжує путін і росія – це вже очевидно в усьому світі. Але не в усіх громадах України… Втім, маю впевненість, що й публічний простір Полтави – цього унікального своєю історією та культурою міста таки очиститься від насаджуваних століттями імперських маркерів».
Заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко висловився за усунення російських пам’ятників з публічного простору шляхом створення кластеру російської монументальної пропаганди на території музею «Поле Полтавської битви».
«Будь-які російські і радянські маркери, які тут стоять, будуть використовуватися росіянами для заперечення існування української нації. Тому важливо позбавлятися російського імперського шлаку. Ось обличчя російського імперіалізму: протягом року повномасштабного вторгнення окупанти знищили понад 500 пам’яток української культури. До сьогоднішнього приїзду нам у Києві здавався дивним той факт, що у Полтаві не вирішується це питання. За сприянням обласної влади та фахівців його можна було вже давно вирішити. Якщо було питання з коштами, то і його можна було спільними зусиллями вирішити. Сподіваюся, що за місяць від міської влади Полтави ми отримаємо вже конкретні пропозиції», – підсумував засідання міністр Олександр Ткаченко.
Полтавський офіс УІНП
