Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Концепція української нації й держави видатного вченого, правника та політика Володимира Старосольського».
Вступне слово про діяча виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич. Оглянувши знакові вершини національного шляху видатного українця, доповідач висловив думки стосовно теорії вченого про націю, про волю та ідею в теорії вченого, про роль історичної території та простору в історії нації, про потребу піднесення мови, культури й традиції носіїв національної волі та ідеї задля розбудови нації й національної держави. Також докладно зупинився на сучасній інтерпретації світоглядних висловлювань В.Старосольського про основні національно-політичні сили українства (того часу й сьогодні), про українську свідомість спільнот і середовищ в розбудові нації та держави, про шляхи згуртування українців – правничий і судовий порядок у мирний час і солідарну відповідальність у час війни, про необхідність націоналізації держави та удержавлення нації – сполучення організму нації й механізму держави, національну спільність і державну спілку.
Історик Іван Сварник коротко розповів про студентські роки В.Старосольського, який став українцем лише в ґімназії, та наголосив, що той став чільним діячем студентського руху в боротьбі за український університет («Молода Громада», віденська «Січ»). З юнацьких років брав участь у політичному житті, вступив до Української соціал-демократичної партії й навіть став членом Головної управи. Партія обстоювала незалежність і соборність України. Цих поглядів В.Старосольський дотримувався до кінця життя. За «перших совітів» саме за це він був заарештований, засланий до Сибіру, де й згинув. Як представник заможної й культурної родини (батько очолював повітовий суд у Ярославі), Володимир здобув ґрунтовну правничу освіту в університетах Кракова, Львова й Відня, стажувався в Берліні, Ґраці й Гайдельберзі, захистив докторат, був відомим науковцем і практикував адвокатську діяльність. Зокрема, захищав М. Січинського, С. Мельничука й П. Шеремету, М. Лемика, С. Бандеру та ін. Мав великий авторитет у Галичині й повагу від різних політичних сил. У роки визвольної боротьби був членом Бойової Управи УСС, у листопаді 1918 – одним із керівників революції. Цінним джерелом для вивчення життя, діяльності й наукової спадщини Старосольського є його особовий фонд (№ 360) у Історичному архіві у Львові, що налічує 670 справ за 1793-1940 рр. й містить документи самого Володимира, його дружини Оксани Сілецької, дітей Ігоря й Уляни, а також Ю. Бачинського, І. Боберського, В. Винниченка, І. Крип’якевича, В. Липинського, В. Стефаника та ін.
Кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії держави, права та політико-правових знань ЛНУ ім. І. Франка Ганна Федущак-Паславська подала концептуальний огляд політично-правової концепції В.Старосольського на тлі відсутности цілісних знань про його концепцію нації та держави в українських наукових колах і світового визнання його наукових праць, зокрема «Принципу більшости» у світовій науці. Німецькі фахівці в галузі права визнавали «принцип більшости» В.Старосольського одним із основних понять юриспруденції. У згаданій праці український вчений описав правову державу, де діє правдива демократія – повновладдя більшости з дотриманням прав меншости. Визначаючи поняття держави, яке в його концепції неодмінно пов’язане з правом, В.Старосольський наголошує на тому, що держава – група людей, які є фактичними носіями державної влади, а державне право — правові норми, які творить державна влада, її носії, а саме законодавча влада держави. Їхня воля є волею соціальної групи, до якої вони належать, втіленням її інтересів, змагань, поглядів, культури, правосвідомости. Інтерпретації праць «Держава і політичне право», «До питання про форми держави», «Про цінність права», «Політичне право», «Держава і право (Причинок до проблеми правовости держави)» виявили теоретичні питання функціонування держави. Пишучи про державу, В.Старосольський завжди мав на думці Українську державу – Українську Самостійну Соборну Державу як ідеал. Виходячи із досвіду діяльности українських політичних партій того періоду, В.Старосольський одним із перших наголосив на такій функції політичної партії, як участь у боротьбі за незалежну державу. Ідея незалежности української нації й побудова Української держави так чи інакше присутня майже у всіх працях і судових промовах В.Старосольського. “Україна стоїть напередодні нового життя. Треба поставити нову програму, приготовити силу, щоб у хвилі, коли надійде час “заліза й крови”, Україна мала голос!… Була свідома своєї цілі й права та могла на сторожі їх поставити – силу!” Він наголошував на потребі створення українських збройних сил.
Кандидат наук із соціальних комунікацій Тарас Огородник говорив про В.Старосольського як про лідера української суспільної думки першої пол. ХХ ст., знаного правника, політика, вченого та публіциста, одного з організаторів «Молодої України» у Львові, ідеолога українського січового стрілецтва, діяча Української революції, голови Української соціал-демократичної партії, адвоката на численних судових процесах над українськими громадсько-політичними діячами, а також як одного з видатних теоретиків української націології, засновників Українського вільного університету (Відень, Прага) та Української господарської академії (Подєбради, Чехословаччина). Головна ідея політичної діяльности та публіцистики В.Старосольського – ідея незалежности України. Вперше в публічному просторі Галичини на вічі українського студентства, присвяченому заснуванню українського університету у Львові, В.Старосольський проголосив заклик до боротьби за незалежність України: «…ми мусимо дійти до ясного непорочно-чистого нашого ідеалу, за котрий кождий із нас готов душу й тіло віддати, а тим ідеалом є: “Україна irredenta”». Згодом у часописі «Молода Україна» він висловив національну ідею українців: «Наша національна ідея – се не саме питання мови, не саме питання етнографічної відрубности; се питання політичної независимости, питання потреб поневолених верств нашого народу, повної соціальної справедливости». Себто В.Старосольський мав на увазі не право на самовизначення, а саме ідею незалежної держави: «Нашим обов’язком заманіфестувати, що вся українська молодь стоїть і стоятиме під прапором независимости України. …найвисшою ідеєю національно-політичних змагань усієї молодіжи є независима Україна». Концепт «нація» займає центральне місце у світоглядній концепції В.Старосольського. Її формують «переконання-прагнення-стремління», «воля» та віра в те, що «нація повинна мати переконання прагнути держави: стреміти до державности становить суть сучасної нації». «Нація, яка не стремить до незалежности, – не є нацією, перестає нею бути». Віра надавала концепту «нація» ідеалістичну природу та сягала корінням у філософські погляди Й.Фіхте з його концепцією «безсмертної нації». На думку В.Старосольського, «…віра в’яже нарід в одну велику цілість». У концепті «нація» «воля» та «віра» були взаємопов’язаними: «діяльна, жива воля нації родиться з віри в її безсмертність…», «…животворна сила лежить у вірі нації в себе і у волі, побудованій на сій вірі». У розумінні В.Старосольського концепт «нація» є взаємозалежний від державотворення, його існування неможливе без концепту «незалежності» та «соборності» України. «Magnum oрus» В.Старосольського – праця «Теорія нації», яка разом із працею Д.Донцова «Націоналізм» стала «настільною книгою» національно свідомої української молоді.
Наукові промови на круглому столі виголосили доктор географічних наук Мирослав Дністрянський «До питання про суб’єктивні та об’єктивні чинники в розбудові нації» та доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Відвічна українська нація в інтерпретації Володимира Старосольського». Участь у круглому столі брали також доктор економічних наук Ольга Мних, громадсько-політичні діячі архітектор Ігор Кузьмак, правник Іван Василишин, меценат і підприємець Юрій Путас, підприємець Зеновій Бермес та педагог Юрко Антоняк, культурна діячка Зоряна Іванків, акторка Тетяна Павелко, дослідник давньої української літератури Павло Салевич, заступник голови ЛОООР Михайло Вельгош, діяч освіти Ярослав Даць, художник Ігор Копчик та інші.
