Ігор Лосєв
Нині побільшало розмов про те, що ми не зможемо найближчим часом повернутися до кордонів 1991 року.
Це означає, що Донбас, Крим, Херсонську і Запорізьку області за умовчанням віддадуть москалям, втішаючи українців тим, що, мовляв, це тимчасово. Але ті, хто жив у СССР, знають, що немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Для того, щоб потім не було так важко повертати, треба було від самого початку не віддавати.
Севастополь і Крим можна було зберегти за Україною.
Тепер причетні до капітуляції в Криму кажуть, виправдовуючись, що не було війська, зброї і т.д. Але один з перших міністрів оборони України в 90-х роках генерал армії Радецький стверджує, що Україна мала всі можливості деблокувати Крим і вигнати звідти агресорів. Радецький – фахова людина. У радянські часи він командував найбільшою в Європі танковою армією.
Себто була нестача не солдатів і танків, а мужності, сміливості й рішучості вищого воєнно-політичного керівництва України.
Замість негайної мобілізації всіх сил і засобів на боротьбу з агресором, Турчинов, Яценюк, Порошенко кланялися американському Обамі та німецькій Меркель, щоб ті допомогли. Природно, що допомоги не дочекалися. Наші політики у таких випадках забувають, що українці голосували не за Обаму і Меркель, а за українського президента і українських депутатів. Тому обрані особи несуть відповідальність лише перед українським народом, а не перед іноземними лідерами.
Мені особисто довелося брати участь в боротьбі за Крим і Севастополь. Я багато років жив на два міста: Київ – Севастополь. Буваючи на Півдні, в рідному місті Севастополі, активно працював у місцевій «Просвіті», у газеті міністерства оборони «Флот України». Разом з іншими патріотами створював громадський комітет «Український Севастополь». Реальної допомоги з боку офіційного Києва не було. Столичне начальство ставилося до нас за такою схемою: «Ну, ви, хлопці, там боріться, а ми подивимося, хто переможе».
Допомагали окремі небайдужі українці з Києва, зі Львова, Запоріжжя. Але наша діяльність описувалася російським жартом «Закат Солнца вручную». На нашому боці були зусилля окремих патріотів, а на російському – державна політика. В офіційного Києва адекватної державної політики щодо Криму не було.
Чи зможе повернути Україні Севастополь і весь наш південь президент Зеленський? Ні, він думає про так званий дипломатичний шлях. То є шлях безперспективний. Те, що захоплено зброєю, не повернеться за столом переговорів…
