У 2014 році в результаті збройної агресії Російська Федерація (РФ) окупувала частину території України: Автономну Республіку Крим, місто Севастополь та частини Луганської та Донецької областей. Територія кримського півострову була повністю анексована РФ, а на території окупованих частин Луганської та Донецької областей була встановлена військова адміністрація під назвами «Луганська народна республіка» (“ЛНР”) та «Донецька народна республіка» (“ДНР”).
Формально на окупованих територіях Донецької та Луганської областей проголошені республіки, у них начебто є конституція та різноманітні органи влади. Але фактично оперативне управління цими територіями здійснюють одноосібно “керівники” “ДНР” та “ЛНР”, призначені РФ. Більшість законів є копією російського законодавства.
З боку РФ управління цими територіями здійснювалося і здійснюється через інструмент «кураторів», що давали прямі вказівки щодо призначень керівництва в органах влади та прийняття будь-яких потрібних рішень. По своїй суті так звані «ЛНР» та «ДНР» є військовими адміністраціями окупованих районів Луганської та Донецької областей, що повністю безпосередньо керуються РФ. РФ фактично призначає “керівника” адміністрації, здійснює повне фінансування, приймає ключові рішення, котрі втілюються адміністрацією, забезпечує постачання товарами та послугами, повністю контролює територію та всі військові формування.
Органи, котрі називають “суди” у російських окупаційних адміністраціях “ЛНР” та “ДНР”, були побудовані на основі їхніх польових воєнних “судів”, що виникли з 2014 року. Вони не відповідають жодним вимогам інституту судів, що висуваються міжнародним правом, оскільки вони не мають жодних гарантій незалежності та навіть формально не забезпечують жодних прав підзахисним. Значний проміжок часу вони діяли навіть без процесуальних кодексів. Більшою мірою за порядком призначення та звільнення, характером судочинства вони схожі на так звані «трійки»[1], що існували в часи СРСР. З огляду на це, навіть використання терміну «суд ДНР» є помилковим, оскільки цей орган не відповідає звичному значенню цього інституту. Відповідно, рішення, що приймають ці органи, слід розглядати як винесення позасудових покарань, а рішення по застосуванню, наприклад, смертної кари як «позасудові страти»[2].
З початку розширення агресії Російської Федерації у лютому 2022 року[3], так звані органи влади “ЛНР” та “ДНР” взагалі втратили навіть мінімальну оперативну незалежність і стали напряму підпорядковуватися ФСБ, збройним силам РФ та іншим відповідним відомствам РФ. Російські збройні сили були відкрито введені на територію Луганської та Донецької областей, а місцеві збройні формування отримали наказ повністю ним підпорядковуватися та виконувати всі їхні накази.
Відповідно до міжнародного права, саме країна, що здійснила окупацію території, а саме РФ, здійснює повний загальний та фактичний контроль за тим, що відбувається на цій території, та несе за це відповідальність.
РФ активно використовує поняття «ЛНР» та «ДНР» для можливого уникнення відповідальності за вчинення міжнародних злочинів на цій території. Формальне підтримання їхнього штучного незалежного статусу нібито дозволяє РФ не застосовувати на цих територіях ані міжнародне право, ані законодавство України чи навіть законодавство РФ. У результаті, за повідомленнями українських органів влади, ЗМІ, українських та міжнародних організацій на цих територіях вчиняються міжнародні злочини.
Для підписання звернення прохання заповнити цю форму: https://forms.gle/