Григорій Жибак
Національна команда України не змогла здобути право виступати у фінальній частині світової першості, що відбуватиметься в липні-червні на аренах Канади, Мексики та США.
Останнього разу там таланило репрезентувати країну на Мундіалі далекого вже 2006-го року. Тоді, в Німеччині, ми дісталися чвертьфіналу, в якому поступилися італійцям. Був то успішний виступ і, наразі, найвище наше досягнення. Тепер доведеться чекати ще чотири роки, щоб бодай здобути право змагати з-поміж еліти світового футболу. Очевидний провал очолюваної Сергієм Ребровим команди. У напівфіналі ми поступилися шведам, які нині зірок із неба не хапають. У відбірному турнірі скандинави спромоглися набрати лише два (!) залікових бали. Змагати за путівку на ЧС-2026 їм дозволили вдалі виступи в Лізі націй. Але навіть у кризовому стані, із новим тренером, без низки провідних виконавців, вони без проблем довели вищість супроти наших хвалених
«зірок».
З якогось дива, майже ніхто не сумнівався, що «жовто-сині» подолають шведський бар’єр. Більше уваги було прикуто до ймовірного суперника у вирішальному матчі. Одні ставили на поляків, інші – на албанців. Єдиним козирем збірної «тре крунур», з яким українці матимуть проблеми, називали нападника лондонського «Арсенала» Віктора Йокереса. Але наявність оборонця французького «Парі Сен-Жермен» Іллі Забарного додавала впевненості, що клопоти якщо і будуть, то мінімальні.
Не так сталося, як гадалося. Саме Йокерес став злим генієм для збірної України, оформивши «хет-трик». Практично не володіючи м’ячем упродовж матчу, шведи без надзусиль досягнули бажаного. Маючи у складі нападника екстра-класу, вони переймалися лише обороною. Був то саме той випадок, коли один гравець вирішив долю поєдинку.
А що Забарний? Ілля прибув до Валенсії, де відбувався матч, у дуже модному одязі. Що, втім, нікого не здивувало. Мовляв, із Парижа, столиці моди, приїхав. Отже, більше говорили про його «лук», і зокрема
«шаровари», аніж про очевидний спад у грі. Врешті, саме помилки Забарного, а ще Бондаря й Тимчика, зумовили феєрію Йокереса і його команди.
Не зайве нагадати, що разом із спадом фізичної форми, Ілля опустився й морально. Спершу навідріз відмовлявся від переходу до «ПСЖ», бо у складі французів перебував москаль Сафонов. Тоді він був «у вогні». Хто лише не писав про київського хлопця з Троєщини, про його високу громадянську позицію, патріотичний чин тощо. Щойно минув ажіотаж, стало відомо, що Забарний все ж перейде до лав французького гранда, але за умови продажу власниками клубу Сафонова. Далі – ще слабкіші вимоги. Аби разом не перебували на полі. Нині вже не існує жодних умов. Не раз і не два наш Ілля виходив на поле у складі парижан разом із кацапом. Хто знає, може вже й разом пиво п’ють…
Із гонором у збірній України не дружить і сам головний тренер Сергій Ребров. Проваливши завдання виходу на Мундіаль, цей фахівець усіляко намагається втриматися на масній посаді. Зарплата Реброва становить 1,25 мільйона євро на рік. Це в країні, яка роками веде виснажливу боротьбу з відвічним ворогом. До прикладу, стільки ж одержує наставник збірної Іспанії Луїс де ла Фуенте. Керована ним команда тріумфувала на європейській першості 2024 року і по праву вважається однією з найсильніших у світі.
Для порівняння, тренер збірної Шотландії Стів Кларк, збірна якого напряму здобула путівку на першість планети, одержує 550 тисяч євро на рік.Тренер збірної Чехії Іван Гашек заробляє 250 тисяч євро на рік. Цей спеціаліст також виконав завдання виходу до фінальної частини ЧС-2026. Ще менше в керманича збірної Боснії і Герцеговини Сергія Барбареза, але його підопічні у вирішальному поєдинку взяли гору над збірною Італії, яка є чотириразовим чемпіоном світу! Скромна і мініатюрна балканська країна перемогла незаперечного фаворита. Робота тренера збірної оцінена в межах півтори тисячі євро на рік.
За які заслуги чи здобутки ми платимо Реброву один мільйон двісті п’ятдесят тисяч євро на рік? За те, що друг Андрія Шевченка, який нині верховодить Українською асоціацією футболу і практично не буває в Україні? Чи за дружбу і кумівство із «самим» Андрієм Єрмаком, який донедавна чолив Офіс президента України? Очевидно, що Ребров має за приклад свого друга-чиновника як до останнього триматися за посаду. Подейкують, аби далі керувати збірною Ребров згідний на пониження зарплати. Цікаво, на скільки? Може до рівня тренера Боснії і Герцеговини? Чи на 5-10 тисяч євро?
А ще, Ребров не соромиться говорити, що все вирішуватиме УАФ. Не зайве нагадати про ще одну посаду Сергія Станіславивича – віце-президента цієї ж Української асоціації футболу… Тож, і до бабці ходити не треба, аби передбачити рішення цієї організації. Так просто кругленьку суму людині зі сторони ніхто не віддасть.
Горезвісне минуле очільника УАФ загальновідоме. Той, ще будучи гравцем, марив об’єднанням Української національної першості з кацапською. Мовляв, тоді вона була б найсильнішою на континенті. Згодом політично блудив у ворожій партії пройдисвітки Наталії Королевської. Чи міцна дружба з колишнім прем’єром Італії, власником
«Мілана» і відданим прихильником кривавого кремлівського ліліпута, Сильвіо Берлусконі. Також Шева є приятелем і компаньйоном Романа Абрамовича.
Два місяці тому в Будинку футболу відбулася прес-конференція Шевченка, на якій він підсумовував два роки роботи його оновленої команди. З-поміж журналістів були й не приручені. Як-от Ігор Бурбас, який запитав про найвищі зарплати Шевченка і його оточення за всю історію УАФ. Першим від почутого оговтався керівник відділу медіа та комунікацій УАФ Микола Середич і, вислужуючись, закликав вимкнути Бурбасу мікрофон. Ще б пак! Стало відомо що очільник Української асоціації футболу Андрій Шевченко МАЄ НАЙВИЩУ ЗАРПЛАТУ З-ПОМІЖ УСІХ ПРЕЗИДЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНИХ
АСОЦІАЦІЙ! Це в Україні, яка потерпає від Московії, що її «язиком» Шева й нині спілкується в побуті, не на камеру. Щойно це прозвучало, знову втрутився «козачок» Середич і закликав Бурбаса перейти до запитання. Та журналіст продовжував. Наголосивши, що за два роки не відкрито жодного майданчика, поля, стадіону. Що Шевченко перебував в Україні «аж» 92 дні на рік. Лондон, США, турніри з паделу, гольфу. Нагадав Ігор Бурбас і про спільні світлини з промосковськими персонами. Завадити йому говорити далі намагався й генеральний секретар УАФ Ігор Грищенко.
Коли ж журналіст оприлюднив інформацію, що груднем 2015 року, після захоплення кацапами Криму і частини Східних українських теренів, Андрій Шевченко увійшов у компанію з видобутку золота на Чукотці путінського поляруса Романа Абрамовича, прихвостні головного футболіста відверто стали вимагати забрати в Бурбаса мікрофон. Не витримав і Шева, назвавши слова Бурбаса монологом. Але спростовувати цю інформацію не став, обізвавши журналіста брехуном. Було видно як Шева занервував, стали «заплітатися» його слова. З якогось дива став перепитувати чи Бурбас видатний журналіст. Звернувся до поплічників з УАФ: «Я не знаю, він журналіст чи ні?».
Далі Ігор Бурбас запропонував Андрію Шевченку, щоб вони обидва пройшли поліграф. Загнаний в глухий кут Шева не знайшов нічого кращого, ніж назвати неправдивими розслідування авторитетних Deutsche Welle та Bloomberg. Не знайшовся він і відповісти, чому в листопаді 2022 року, у розпал широкомасштабного вторгнення, вийшов із компанії Абрамовича.
І тут – найцікавіше. Андрій Шевченко, який декількома хвилинами раніше заперечував участь у бізнесі Абрамовича, наголошував на брехні, сказав, що був міноритарним, дуже маленьким акціонером…
Тоді ж, на цьому заході, Шевченко заявив: «Не розглядаємо заміну Реброва». Не знати, як станеться. Може під тиском громадськості, багатомільйонної армії фанатів, Ребров все ж вчинить по совісті. Або ж український футбол далі тупцюватиме на місці, а його верховоди зароблятимуть за цю ганьбу мільйони євро.
В Італії через фіаско подав у відставку не лише тренер збірної, а й очільник футбольної асоціації. І навіть керівник делегації збірної. Втім, Україна – не Італія
