Роман Коваль
Весна! Позаду три виснажливі зимові місяці боротьби проти режиму Януковича. Боротьби, в якій взяли участь мільйони українців. Поруч з ними сміливо виявляли свою громадянську позицію кримські татари, білоруси, вірмени, грузини, поляки, азербайджанці, євреї, представники інших національностей, навіть росіяни. На Майдані російськомовних було, як мені здається, не менше третини.
Те, що ми бачили торік по телевізору в інших країнах, наприклад Північної Африки, раптом стало реальністю на наших вулицях: юнаки, що жбурляють каміння у “правоохоронців”, вибухи гранат зі сльозогінним газом, спалені машини, вигорілі будинки, водомети, чорний дим від палаючих шин… Ми все це бачили, брали в цьому участь, біля нас вибухали гранати, ми пізнали, що таке сльозогінний газ, але в реальність цього не вірилося. Здавалося, що ми й далі спостерігаємо все це по телевізору. Може, тому у людей не було ніякого страху.
У перші дні барикадних боїв на вулиці Грушевського мене вразило, що ніхто не ухилявся від пострілів, ніхто не присідав від страху, коли поруч розривалися гранати. Це був якийсь “психоз” масового героїзму. Не боялися жінки, бабусі, дідусі, діти. Я не виходив з дива. Я такого ще не бачив.
Найбільше вразила здатність українського народу до самоорганізації. Вразили й бажання праці, доброзичливість незнайомих людей одне до одного, взаємодопомога, відсутність страху, щирість та щедрість. На Майдані роздавали найрізноманітнішу їжу, чай, молоко, медикаменти, гроші, цигарки, металеві щити, книжки, каски, бритви для гоління, бронежилети, протигази, навіть “Снікерси” і троянди для дівчат. І до цього вибуху чеснот нашого народу призвів огидно-тупий Янукович, який своєю репресивно-агресивною зневагою до українського народу, його мови, звичаїв і традицій та нестримною жагою збагачення “дістав” мільйони людей. І ці люди спалили за собою мости.
Янукович думав, що він непереможний, адже в нього – армія, Внутрішні війська, Служба безпеки України, “Беркут”, “Сокіл”, “Альфа”, “Омега”, міліція, працівники ДАІ, репресивна податкова служба, репресивна судова система, тисячі банд озвірілих “тітушок”, дві сотні депутатів Верховної Ради та васальна фракція комуністів, зброя, мільйон членів Партії регіонів і гроші, гроші, гроші…
Для Януковича порожнім звуком було поняття “козацький дух”. Головне, думав він, – збройна сила. Тож і на початку подій, які призвели до його втечі, вивантажив на Хрещатику тисячі спецпризначенців, мовляв, подивіться на моїх “орлів” і заспокойтеся, поки не пізно. Бо розмажу по асфальту.
Демонстрація сили вразила, але людей не зупинила.
Коли “Беркут” 30 листопада жорстоко побив студентів на Майдані Незалежності, на вулиці Києва вийшло близько мільйона протестувальників. Коли на Банковій “Беркут” влаштував криваво-показове побиття сотень людей, на протест до Києва, здавалося, виїхала, вся Україна. Не злякали людей ні Криваве Водохреща, ні Кривавий День Соборності, ні викрадення і катування активістів Майдану, ні жахлива бійня на Інститутській 20 лютого. Дика жорстокість влади викликала нові вибухи завзяття. І сприяли цьому дзвони Золотоверхого Михайлівського монастиря, які скликали людей на захист Києва – як колись у сиву давнину.
І хоч Янукович за чотири роки правління намагався змінити демографічну ситуацію у столиці, суттєво збільшивши присутність донецьких людей, усе ж Київ залишався для нього чужим містом – містом вільних людей. І кривавий диктатор ганебно втік зі стольного града, злякавшись можливого штурму його резиденції на Банковій, злякавшись щирого слова сотника Володимира Паращука, який палко проголосив владі ультиматум.
Козацький дух переміг диктатора з його армадою злочинців.
І все ж головною подією Зимової революції 2013 – 2014 років стала не перемога над кримінальним злочинцем, який здобув президентські повноваження, а те, що голос нашого народу почули у світі, що світ зрозумів, що ми не росіяни, що ми боремося за свою волю і долю, боремося проти намагань Росії обернути нас у свою колонію.
“Ми зачаровані хоробрістю і стійкістю українців”, – сказав від імені Президента США Обами та державного секретаря Керрі 1-й заступник держсекретаря Вільям Бернс.
Це визнання керівників найсильнішої держави нашої планети.
Український народ здобув пошану у світі!
Оце і є, на мою думку, найвищим досягненням нашої революції.
Щира подяка за підтримку вільним народам Європи, Канади та Сполучених Штатів Америки, які виступили за територіальну цілісність України! І Китайській Народній Республіці!
Безумна у своїй засліпленій ненависті до України Росія не посміє воювати зі всім світом.
Слава Україні!
