Український спорт, зрештою, як багато інших сфер, далі потерпає від усіляких запроданців, перевертнів, «братьєв-слав’ян», прихильників «рускава міра», «сєпарів» тощо. Особливо весь цей непотріб піднімає голову після приходу «зеленої» влади. Сумної слави гасло «Какая разніца?» упевнило їх у безкарності за минулі і нинішні ворожі заяви та діяння.
Не перелічити, скільки представників в усіх видах спорту словоблудять про «адін народ», про спорт поза політикою, про громадянський чи якийсь інший конфлікт на Сході, а не москвинську агресію. Та що там говорити, якщо навіть Зеленський побачив в очах злочинця Путіна прагнення миру!
Нині в українській Першій лізі верховодять два клуби – криворізький «Кривбас» і харківський «Металіст». Обидва через банкрутство припинили були своє існування. Але, завдяки амбіціям президента Зеленського, рідне місто якого репрезентує «Кривбас», і колишнього власника «металістів» Олександра ВЛАДИЛЕНОВИЧА Ярославського, в якого за часів диктатури Януковича фактично відняли були клуб, команди відродилися, почали, згідно регламенту, із низин українського футболу й успішно крокують до Прем’єр-ліги. Навіть не треба, щоб бабця ворожила, що наступного року ці «зеленінські» і «владиленінські» виступатимуть в еліті. Судді, вірніше, так звані судді, не соромлячись підсвистують цим «грандам» на кожному кроці. Вельми часто гравці «Кривбаса» і «Металіста» виконують найвище футбольне покарання – пенальті. Натомість, опонентів «садять» на свисток, аби не вельми пручалися і заважали бліц-крігу на догоду Зеленському та Ярославському.
Москвинські вуха стирчать із усього криворізького. Футбольний клуб «Кривбас» – не виняток. Донедавна у структурі клубу працював такий собі Станіслав Дьяченко, був тренером їхньої академії. Після окупації Московією частини Східних українських теренів Дьяченко брав участь у чемпіонаті донецької псевдореспубліки, тішив окупантів своєю грою, робив світлини з терористами. Всьому цьому є неспростовні докази. Але… Очільники «Кривбаса» відсторонили цього «сєпара» від роботи лише на час проведення розслідування. Курям на сміх, керівництво клубу встановило, що Станіслав Дьяченко «не входить до списку українців, які грали за так звані збірні ДНР і ЛНР та були дискваліфіковані КДК УАФ». Більше того, було організовано і проведено зустріч Дьяченка і фанатів клубу, на якій «активні вболівальники клубу почули його позицію та отримали відповіді на всі запитання». Можна лише здогадуватися, які саме «активні вболівальники» були на цій зустрічі, якщо після неї в них не було жодних претензій до «ватника».
Поголос про ганебний захід вельми швидко дістався справжніх фанатів «Кривбаса». Тих, які разом із ультрас всіх інших українських клубів на боці України. Співають гімн, «Червону руту», скандують патріотичні гасла і таке інше. Очевидно, що мовчати вони не стали. Тим паче, що є світлини, які підтверджують зраду Дьяченка. Назагал, вся ця справа вельми нагадує ситуацію з відбілюванням на найвищому рівні Татарова, Єрмака тощо.
Тепер вже боси «Кривбаса» пішли іншими манівцями. Вони з подивом заявили, що «окремі представники фан-руху ФК «Кривбас», «які не були присутні на зустрічі, висловили своє незадоволення і надали додаткову інформацію, яка вимагала перевірки». Звісно, не могли бути присутні, бо їх і не кликали. Запросили лише лояльних, своїх. А про «додаткову інформацію» вони знали, бо світлини не були таємницею ще до зустрічі із запроданцем.
Окозамилювання триває. Криворізький клуб «звернувся до силових відомств з проханням перевірити Станіслава Дьяченка щодо можливих протиправних дій проти держави та порушення ним чинного законодавства. Паралельно також тривають консультації з представниками УАФ». Цікаво, чому не вчинили так зразу, адже підозра на вагу державної зради, а проводили власне розслідування? І для цього Дьяченкові не треба було виступати за так звані збірні терористичних псевдоутворень. Достатньо, що він грав із ворогами футбол, а отже, визнав їх. Тепер треба пильно стежити за цими «силовими відомствами», їхніми висновками та заявами. Йдеться бо про клуб, якому симпатизує сам президент. Відтак, висока ймовірність різноманітних нюансів.
ФК «Кривбас» закликає «всіх, кому небайдужий футбол, утриматися від нападок на клуб та його представників, а також захистити футболістів основної команди напередодні важливих матчів. Окремих експертів закликаємо не намагатися будувати особисту чи політичну кар’єру на цій історії та дочекатися підсумку перевірок». До чого тут гравці? У чому вони завинили, що їх треба захищати?! За що? Від кого?
Криворізькі як тільки можуть відводять увагу від своєї, щонайменше, провини. Не соромляться нагадати, що до укладання угоди про співпрацю з Дьяченком у серпні, той два роки працював в академії донецького «Шахтаря». Мовляв, став з «гірниками» чемпіоном України, мав дійсний тренерський диплом, проживав на території України.
Пазл складається. Діяння власника «Шахтаря» Рината Ахметова добре відомі. Він є одним із головних винуватців нинішньої ситуації в окремих регіонах Донецької та Луганської областей. Саме від цього персонажа стали ширитися злочинні натяки на якусь вищість Донбасу, на його виняткову роль, просторікував про якусь окрему вільну економічну зону і так далі і таке інше. Тепер він «мріє» про повернення його «Шахтаря» на «Донбас Арену», створив благодійний фонд допомоги. Не дивина, що у величезних «фурах», які цей «благодійник» спрямовує на «радной Данбас», з-поміж продуктів харчування, засобів гігієни, одягу було виявлено військове обладнання.
А скільки «птєнцов» вилетіли з його гнізда! Колишній прес-аташе донецького клубу такий собі Руслан Мармазов одразу привітав московську агресію. За диктатури Януковича цього татарина нагородили почесним званням «Заслужений журналіст України». Нині цей «заслужений» є членом спілки журналістів терористичної ДНР, член спілки журналістів Москви. Проживає в Московії і всіляко поливає брудом Україну. Чи варто дивуватися, що частина громадян України, які проживають у Донецькій та Луганській областях, відчувають себе москалями, якщо Мармазов до приходу в «Шахтар» викладав історію у Донецькому республіканському училищі олімпійського резерву! Чого міг навчити українських дітей цей українофоб?
А ще Ракіцький, який заявляє, що його вчили в школі про злочинця Бандеру, Тимощук, який не цурається георгіївської стрічки, Селезньов, який зриває із футболки «Минаю» нашивку «Слава Україні!». Всього цього, хоч греблю гати!
Допоки?!
Григорій Жибак
