Міжнародний олімпійський комітет підтримав зняття обмежень для молодих так званих спортсменів із Московії та Білорусі.
На саміті в Лозанні високопоставлені бовдури із цілковито запроданої кацапам МОК не придумали нічого іншого як заявити, що «юні атлети не повинні страждати від рішень своїх урядів і мають право доступу до міжнародних турнірів». Головувала збіговиськом олімпійських достойників його очільниця Кірсті Ковентрі, відома лояльністю до москалів. Просторікували вже звичну мантру про так звану політичну нейтральність спорту. А як бути з юними українськими спортсменами, які мають не лише право доступу на міжнародних змагань, а й право жити? Чимало з них загинули, втратили рідних, близьких, свої домівки. Це ганебна МОК не обговорювала. Річ ясна, такого пункту ну було в кремлівському циркулярі.
Для годиться, було наголошено про збереження санкцій проти урядів так званої і наразі ще Росії та Білорусі. Чиновників цих так званих країн і надалі будуть позбавляти акредитації на міжнародні заходи. Цікаво, що міжнародні турніри на болотах не заборонили, а лише рекомендували не проводити їх там. Отже, через майже чотири роки від початку широкомасштабного вторгнення у світовий спорт поволі повертають так звані прапори, гімни, кольори терористів, які чинять нечуваний геноцид великого народу в центрі Європи. Що далі? Видко, якщо ця страшна війна триватиме, нас українців будуть звинувачувати, що москалі вторглися на наші терени або щось на кшталт того. Згодом, нас можуть не допускати до міжнародних змагань через те, що не капітулюємо перед нелюдами, чинимо опір тощо. Світ втрачає глузд. Президент США стелить на Алясці червону доріжку найкривавішій істоті на планеті… На днях Міжнародний суд ООН прийняв позов так званої Росії супроти України щодо «звинувачень у геноциді»…
А що українські державні мужі? Міністр молоді та спорту Матвій Бідний заявив: «Коментуючи вчорашнє рішення Міжнародного олімпійського комітету, хочу сказати, що не відбулося нічого, що не вкладалося б у загальний контекст подій навколо України в світі. Росія використовує всі засоби впливу, зокрема тиск, підкуп і шантаж, домагаючись потрібних для себе рішень. Що робити нам? Бути правдивими із собою, розуміючи, що ми можемо розраховувати тільки на себе. Ніхто за нас не боротиметься окрім нас самих, годі чекати на співчуття!.. Наші атлети будуть піднімати прапор України і розповідати про нашу боротьбу на прес-конференціях після своїх перемог».
Цікаво, наскільки пан міністр щирий із своїм довжелезним шлейфом співпраці з москалями, спільним бізнесом, який ретельно маскував, залучаючи дружину, тещу тощо? А може й нині має до справи з терористами. Що, втім, не вельми здивує. Знову ж, для годиться, можна просторікувати про москвинський «тиск, підкуп і шантаж». Та чи правдивий він перед собою? Що робить окрім періодичних заяв? Яка його роль у тому, що наші атлети піднімають прапор України, всіляко ігнорують нелюдів-терористів, доносять світу правду?
Позу страуса із засунутою в пісок головою прийняв очільник Національного олімпійського комітету Вадим Гутцайт. Наразі від нього жодної заяви на ганебні події в Лозанні. Зрештою, що хотіти і в цього колишнього регіонала, який мав (а може й нині має) спільний із московськими «фсбшниками» бізнес біля Москви? Все, чим переймаються всі ці «карлсони» від українського спорту, як збагатитися-нажитися, якомога довше протриматися на посаді, імітувати бурхливу діяльність, а у випадку запаху смаженим – вчасно і безболісно «уйті в лєс». І їх чимало. За роки «какой разніци» наша держава набралася цих «українських гнид» як жаба мулу. Відтак, не дивина, що нам вельми важко втримувати й спортивний фронт.
А ворог атакує. І, звісно, робить ставку на найбільш відданих своїх псів. Союз європейських футбольних асоціацій фінансово покарав Українську асоціацію футболу на суму 15 тисяч євро за антиросійський банер на поєдинку у Вроцлаві, де «синьо-жовті», в рамках відбору на світову першість, приймали Францію. Тоді фанати збірної України розгорнули плакат англійською «Росія – терористична держава». Також клерки УЄФА нагадала, що це саме можна було побачити й під час матчу нашої команди проти збірної Боснії і Герцеговини. Цікаво, що високі континентальні достойники від гри мільйонів вбачають протиправного? Хіба так звана і наразі ще Росія не є терористичною державою? Скільки ще зла мають причинити ці нелюди, аби світ цілковито схаменувся? Пройдисвіти з УЄФА, що ними верховодить прихвостень кремлівського недомірка словенець Александер Чеферін, вважають гасло про Московію як терористичну державу «провокаційним повідомленням, яке не відповідає спортивному заходу».
З огляду на логіку путінського пса Чеферіна і його поплічників, треба вважати, що спортивному заходу відповідає так звана премія миру від ФІФА, першим лавреатом якої, на регіт курям, став … нинішній президент США Дональд Трамп. І сміх, і гріх. Ця людина, з її слів, зупинила чимало воєн на планеті. Трамп, видко з огляду на поважний вік, ніби дитина з колиски, невпинно волає про бажання отримати Нобелівську премію миру. Принаймні, наразі він її не гідний. То ж підсолодити пігулку взялася ще одне, падке на кремлівські криваві гроші, кубло. Всесвітній союз футбольних асоціацій і його зверхник Джанні Інфантіно створили цю премію на догоду. Офіційно – до світової першості, що відбуватиметься наступного року в США, Канаді та Мексиці.
Створено кумедний і небезпечний прецедент. Адже тепер десятки інших світових спортивних федерацій можуть вчинити так само. І всі вони визначать найпершим лавреатом своєї премії Трампа. Або ж цей рудий лідер донедавна найдемократичнішої держави світу може вплинути на перебіг Мундіалю, оголосивши, як великий миротворець, вислід усіх без винятку поєдинків нічийним. Інфантіно, на якому нема місця для клейма через чисельні скандали і фінансові махінації, підштовхуваний Москвою, взагалі може проголосити Дональда Фредовича чемпіоном світу з футболу чи вручити йому Золотий м’яч найкращого гравця всіх часів і народів.
Та якщо без глузувань, то до Комітету з етики ФІФА подано офіційну скаргу на президента цієї організації Джанні Інфантіно. Некомерційна правозахисна організація Fair Square, яка переймається питаннями трудової міграції, політичними репресіями та впливом спорту на права людини, закидає цьому пройдисвіту Інфантіно неодноразове порушення принципу політичного нейтралітету, вимагає прозорого розслідування обставин, за яких саме Трамп став найпершим лавреатом Премії миру ФІФА. Рішення Інфантіно оголосив одноосібно, без попередніх консультацій із Радою ФІФА або своїми заступниками. Тут треба додати, що цей лисий швейцарець, напевне консультувався, вірніше, діяв згідно волі кремлівських істот.
Насамкінець. Щойно одержавши цю медаль, Дональд Трамп одразу повісив її собі на шию і заявив, що то «одне з найбільших досягнень у моєму житті», вважає його «величезною честю».
Додати нічого…
Григорій Жибак
