Майже одразу на заяву Зеленського на телеканалі Коломойського-Медведчука про можливу відмову України від Донбасу відреагував Володимир Путін – його прес-служба опублікувала так звану статтю, яку зробили обов’язковою для вивчення в російських військових закладах освіти та на заняттях з особовим складом військових частин.
Але називаймо речі своїми іменами! Це не наукова стаття про геополітику та історію, а жбан сечі! Тільки так можна назвати опус, який вилив на голови міжнародної спільноти диктатор агресивної до України орди. До того ж цій сечі вже 300 років, а особливо вона сконцентрувалась та дала осад у вигляді популяції манкуртів в останні 30. Тих манкуртів, які сьогодні прийшли до влади та на минулому тижні вже п’ятий раз намагалися скасувати норми закону, що захищає українську мову.
Імперська ідея про те, що українці та росіяни один народ не витримала жодної перевірки історією. Ми не терпимо диктаторів і тиранів, а тому всі ці 300 років ми боролися за незалежність і зрештою її отримали. Ми європейський народ і прагнемо повернутися додому – до західної цивілізації, на відміну від сусідів, які прагнуть молитися трупу на центральній площі країни, які агресією та залякуванням намагаються компенсувати власну дикість та бідність, які прагнуть окремого «скрепного» шляху, втопивши в крові всіх, хто вважає інакше.
Але уявляю, як важко на цей виклик відповідати Зеленському, який все своє життя загравав з проросійськи налаштованим електоратом, висміюючи українську мову, культуру та навіть державність. Варто тільки згадати, що в 2014 році у Горлівці він виступав перед терористами та говорив майже слово в слово те саме, що зараз продукує Путін – цей відеозапис легко знайти в соцмережах.
І українська влада не повинна мовчати та спокійно ковтати закиди Путіна! А найкращою відповіддю у цьому випадку будуть не слова, а дії – продовження поширення української мови та культури! Що зрештою і сталося, тільки не завдяки владі, а навпаки – всупереч її діям.
Ще два роки тому більше 50 антиукраїнських депутатів Верховної Ради вимагали визнати новоприйнятий закон неконституційним. Але на минулому тижні суд поставив крапку у дворічній тяганині – закон повністю відповідає Конституції України! І це справді перемога!
Але мушу визнати, що на 30-му році Незалежності українці досі мають боротися за власну мову та протидіяти різним манкуртам та ворогам. Як один зі співавторів мовного закону я добре пам’ятаю, як важко його було тоді лобіювати та просувати ухвалення в залі Верховної Ради.
За 30 років у нового покоління, яке народилося в Україні, інформаційні агенти російського впливу виховали комплекс меншовартості, а денаціоналізовані манкурти серед бізнесових та політичних «еліт» держави встигли глибоко пустити коріння. Зрештою, ці манкурти і зараз при владі та не полишають намагань влаштувати черговий саботаж мовного законодавства, скасовуючи, наприклад, обов’язковість дубляжу українською мовою серіальчиків виробництва «95-го кварталу».
Тобто заради 30 срібняків вони хочуть вкрасти наше майбутнє та підіграють Путіну, який одним з головних критеріїв неіснування української нації називає поширеність російської мови на наших теренах. Але нічого у них не вдасться. І рішення Конституційного Суду – чергове підтвердження моїм словам.
Зрештою, з 16 липня набрали чинності нові норми закону, які впроваджують обов’язковий іспит на рівень володіння державною мовою для майбутніх держслужбовців та претендентів на отримання українського громадянства. Відтепер всі концерти, шоу-програми, культурно-мистецькі, розважальні, видовищні заходи мають проводитися державною мовою. Зокрема, українською мовою мають виготовлятися оголошення, афіші, постери, вхідні квитки, буклети та інші інформаційні матеріали про культурно-мистецькі та видовищні заходи.
Зрозуміло, що в умовах панування в державі ідеології «какая разніца» ці необхідні норми будуть саботуватися. Тому українцям час об’єднуватися та політично мобілізуватися – це питання виживання нашої нації та безпеки наших життів. Переходьте на українську та вимагайте виконання законів!
Але мовою зелені манкурти не обмежуються – їх очі муляє армія України та герої, які здобули славу в часи жорстоких боїв на Донбасі. І в той самий час, як відвертий ворог України Медведчук відпочиває у своєму палаці, генерала Павловського відправили в СІЗО! Суд не подивися навіть на те, що Павловський був учасником боїв за Маріуполь у вересні 2014 року, очолював «Сектор М», а у 2015-2019 роках був заступником міністра оборони.
Суд Зеленського вимагав з генерала непередбачувану заставу – 500 млн. гривень! Це при тому, що навіть в олігарха Медведчука прокуратура просила заставу у 300 мільйонів, але суд і це відхилив. Генерал заявив, що таких коштів у нього немає, а рішення суду він оскаржуватиме.
В справі Павловського взагалі немає ні мотиву, ні складу злочину. Катери спроектовані за гроші самого підприємства, виготовлені та перебувають на випробуваннях у ВМС України. Ув’язнення генерала Павловського – це ганьба Зеленському, який є замовником і організатором цієї політично вмотивованої справи. Як і справ багатьох інших генералів, які вже фактично розсипалися – генерала Марченка, генерала Шевчука, генерала Назарова. І не тільки генералів – Андрія Антоненка із Сил спеціальних операцій, Юлі Кузьменко, Яни Дугарь, депутата Софії Федини, Марусі Звіробій та багатьох-багатьох інших. Цими діями Зеленський втрачає підтримку серед справжніх військових і риє яму, в яку сам згодом потрапить.
Ще цікавіше виглядає створення бутафорії під назвою «Тимчасова слідча комісія», яка повинна розслідувати зрив операції з затримання вагнерівців.
Від самого початку «слуги» пручалися самій ідеї створення ТСК. Місяцями заговорювали, висміювали та стверджували, що жодного зливу інформації не було. Ще у вересні минулого року було подано проект створення ТСК, але і за 9 місяців віз з місця не зрушив. Згодом, з метою розмити історію державної зради, «слуги» запропонували власну комісію, до якої увійшли депутати від ОПЗЖ, а очолила її «слуга» Мар’яна Безугла.
На сьогодні ТСК Верховної Ради має величезні повноваження, бо комісія має доступ до державної таємниці, має право допитувати будь-яких посадових осіб, але все залежить від її складу. І якщо подивитися на прізвища осіб, які увійшли до неї, то виникають великі сумніви щодо взагалі життєздатності цієї комісії.
Бо ТСК має почати роботу з допиту Зеленського! Те, що він наговорив в ефірі телеканалу «1+1», вимагає пояснення, але не пояснення якихось його речників, піарників чи Арестовича, а особистих пояснень на рівні слідчої комісії. Бо справедливість можливо встановити тільки таким чином – допитавши голову держави, який сам публічно зізнався у скоєнні злочину і це бачили мільйони телеглядачів. Тим часом Безугла, як голова ТСК, взагалі не ставить це питання, чим «виправдовує» доцільність свого обрання на цю посаду зеленою монобільшістю.
Відверто, те, що сьогодні відбувається – це навіть нижче ніж дно. А відбувається повністю в контексті часів Януковича, куди, мабуть, «слуги» й прагнуть повернутися. Але тоді вони й майбутнє матимуть тотожне.
Ігор Артюшенко
