Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вітає членство ОУН та всіх співвітчизників з Днем Соборності. 22 січня українці на рідних землях та за її межами відзначають це свято. В цей день 1919 року в Києві на Софійській площі було урочисто проголошено Акт злуки українських земель в одну державу.
“Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної Української Держави на добро і щастя робочого народу”, – оптимістично сповіщали часописи того періоду.
Проте ще майже століття кривавилася наша земля під чоботом окупантів і тривала звитяжна боротьба за реальне, а не декларативне втілення найсвятіших для нації ідеалів – ідеалів свободи і власновладства українського народу на всіх етнічних українських землях.
“Акт злуки 22 січня 1919 року був лише декларацією”, – деколи закидають в’їдливі “дослідники”. Неправда! За цю “декларацію”, яка стала вогненним символом і немеркнучим ідеалом, піднялися мільйони українців з усіх куточків планети.
Візія Великої України, перспектива відродження єдиної в помислах і діях могутньої і амбітної української нації не дає спокою захланним сусідам, на гроші яких творяться в Україні “п’яті колони”, чиї засоби масової дезінформації не стомлюються поливати брудом все, на чому тримається і чим зцементовується нація: державну мову, національні символи, визвольний рух та його провідників, церкву, національні традиції. Всіляко підгодовується гідра сепаратизму, протиставляється жителів різних регіонів нашої спільної Батьківщини, ведеться політичний, економічний шантаж, удосконалюються засоби інформаційної війни. Закликам і діям щодо розколу держави маємо рішуче протистояти на всіх рівнях.
22 січня – святковий день, день, коли викувалося одне з найміцніших звен українського ланцюга звитяжних традицій та історичної місії. Проте для українських націоналістів ця дата є насамперед засобом мобілізації та консолідації зусиль для розгортання праці і боротьби за розбудову нашої національної державності, за захист нашої територіальної цілісності. У боротьбі за соборний національний моноліт нам присвічує образ і дух Акту 22 січня 1919 року, його творців і захисників.
Щоб мати перспективу, нація мусить бути активною та солідарною. Проблеми і потреби закордонних українців, вихідців із наших земель на Кубані й Берестейщині, Холмщині та Мармарощині, Придністров’ї і Східній Слобожанщині, Зеленому Клину й Казахстані мають стати нашими проблемами. Ми не можемо бути байдужими до порушення національних прав українців у Білорусі, Російській Федерації, Румунії чи Польщі.
Перспектива українства полягає в об’єднанні дій і помислів українців, у національній солідарності та виробленні спільного світовідчуття і спільного національного ідеалу, аби українська соборність з історичних рефлексій і традиційних закликів, які щорічно виголошуємо 22 січня, стала доконаною реальністю.
Провід Організації Українських Націоналістів (б)
