Володимир В’ятрович
Я не знаю, чого чекати протягом наступних десяти років. І ніхто не знає. Бо наше майбутнє сьогодні визначає війна. А війна – це найменш передбачуваний фактор у політиці й історії.
Тому кожен, хто впевнено розповідає, коли і як вона закінчиться – або невіглас, або брехун, або провокатор, який працює на нашу поразку.
Ми це вже бачили. «Ще 2-3 тижні» – ці слова звучали не раз. І кожного разу реальність їх спростовувала.
Але якщо ми не можемо передбачити майбутнє – це не означає, що ми не можемо до нього підготуватися. Я не знаю, як саме виглядатимуть наступні десять років.Але я точно знаю, до чого нам треба готуватися.
До війни. Не тому, що ми хочемо війни. А тому, що ми хочемо миру.
Si vis pacem, para bellum. Хочеш миру – готуйся до війни.
Наша проблема в тому, що ми системно не були готові.
Ми не були готові 100 років тому, під час революції 1917–1921 років. Ми не були готові під час Другої світової війни, хоча частина українців зробила висновки і створила УПА. Ми не були готові після Революції гідності. Ми не були готові у 2019 році, коли повірили, що війну можна просто припинити. Ми не були готові у 2022-му, коли повномасштабне вторгнення стало для багатьох несподіванкою.
І саме тому ми зазнали поразки у 1921 році, ми не змогли перемогти у 1940-х, ми втратили території у 2014-му і у 2022-му. Це не випадковість. Це наслідок неготовності.
І ще одна річ, яку треба сказати чесно: загроза війни для нас – надовго. Фактично, доти, доки поруч існує росія в її нинішній формі.
Бо війна – це не лише фронт. Це інформаційна війна. Економічна.Енергетична.
Культурна. Політична. І на всіх цих фронтах проти нас воювали ще задовго до 2014 року. Ми просто не завжди це розуміли.
Тому відповідь на питання «чого чекати?» проста. Не чекати. Готуватися.
Готуватися до війни на всіх рівнях: військовому, економічному, інформаційному, культурному, політичному. Бо тільки підготовлена країна має шанс виграти. І тоді ми зможемо говорити про перемогу.
А перемога – це не просто зупинка ворога і, навіть, не лише повернення територій.
Перемога – це ліквідація російської імперії і поява на її місці нормальних, відповідальних, демократичних держав.
Це звучить амбітно. Але історія знає такі трансформації. І вони стають можливими тоді, коли їх готують. І тільки після цього стане можливим справжній мир. Не пауза. Не перемир’я. Не відкладена війна. А мир.
Тому головний урок наступних десяти років простий: ми не маємо права знову бути неготовими. Бо: si vis pacem, para bellum.
