Ігор Лосєв
Днями у Львові відбулося жорстке вбивство. Невідомий вдарив ножем у шию співробітника ТЦК. Таке ставлення до ТЦК пояснюється пропагандистською істерією. Немає жодних сумнівів, що замовник цієї істерії перебуває у москві. Це намагання послабити ЗСУ всередині нашої країни, зробити так, щоби ніде в тилу українські воїни не почувалися в безпеці. Такі дії фактично є внутрішнім заколотом проти України.
Такі заколоти треба негайно придушувати залізною рукою, жорстко і безжально. А що у нас? Майже всі ЗМІ беруть участь у виправданні та героїзації заколотників? І це при тому, у нас проблеми з мобілізацією, не всі хочуть воювати за Україну.
Генерал СБУ Вовк сказав, що треба посилити відповідальність за ухилення від мобілізації до 10 років ув’язнення. Бо зараз в Україні за цей злочин дають винуватцю умовний термін ув’язнення, а незрідка взагалі нічого не дають.
Істерія проти ТЦК (а значить проти ЗСУ і мобілізації) триває вже кілька років. Верховний головнокомандувач Зеленський удає, що його це не стосується. Хоча саме він є головним відповідальним за мобілізацію, він, а не ЗСУ, на яких він усе скинув.
ТЦК те, що раніше називали військоматом, котрий здійснював призов до армії. Якщо ТЦК припинять виконувати свої обов’язки, наше військо втратить поповнення, а це означає, що ЗСУ зазнають поразки. Саме цього й прагнуть противники. І тоді росія захопить всю Україну і почне там здійснювати геноцидні практики, як вона вже робила і робить на окупованих територіях нашої держави.
Злісна пропаганда в наших ЗМІ призводить до таких диких випадків як у Львові і не лише у Львові. Росія активно застосовує тактику політичних атентатів у різних регіонах України. Згадаймо долю Ірини Фаріон і Андрія Парубія…
Чи треба вдосконалювати діяльність ТЦК? Так, треба. Там багато моментів, що потребують вдосконалення. Але це не вирішується цькуванням ТЦК, збудженням ненависті до наших офіцерів, котрі виконують свої обов’язки в ТЦК.
Дуже погано, коли цивільна влада вдає, що мобілізація і ТЦК – то не її сфера відповідальності.
Це наша спільна справа як і перемога над безжальним агресором, який вдерся у нашу країну з цілком визначеною метою.
Ця мета – «остаточне вирішення українського питання», «звільнення» українських територій від українців шляхом фізичного винищення й депортацій.
Зрадник, колишній депутат Верховної Ради України Балицький (часом не родич того Балицького, котрий був шефом ГПУ УССР під час Голодомору?), а нині губернатор окупованої частини Запорізької області, дуже хвалився, що всіх українців, які не взяли російських паспортів, він разом з їхніми сім’ями силоміць вивіз за межі області.
Отже, висновок можна зробити лише один: ті, хто виступає проти ТЦК, поширює ненависть до них – підтримують російських агресорів і є їхнім контингентом всередині України.
