Пропонуємо вашій увазі виступ представника Карельського національного руху Владислава Олійника на Другому ювілейному світовому Конгресі АБН.
Я представляю Карельський національний рух, а також карельську бойову групу – Карельський батальйон NORD. Обидві ці ініціативи виступають за право народів Півночі на самовизначення, за створення незалежної Карелії, а також за міжнародне визнання актів геноциду, етноциду, лінгвоциду та екоциду, здійснених проти автохтонних народів Півночі та нащадків насильно репресованих народів. Крім того, наша діяльність спрямована на підтримку споріднених народів.
Історія карельського руху сягає початку ХХ століття. Уже в 1906 році на території Велике князівство Фінляндське виникли перші ініціативи, спрямовані на розвиток карельської ідентичності. Після революцій і воєн значна частина карельської інтелігенції опинилася в еміграції. Лише в часи перебудови, у 1980-х роках, виникли культурні та громадські організації, які ставили за мету відродження карельської культури та ідентичності. Саме тоді з’явився Карельський національний рух, який я сьогодні представляю.
Безумовно, з огляду на історію та географію, особливе значення для розвитку фінно-угорських контактів мають держави Балтійського регіону та Фенноскандії. Зокрема, Естонія та Фінляндія залишаються найважливішими партнерами у гуманітарній та культурній взаємодії. У межах концепції «карелізації» безпеки Північної Європи іноді розглядається ідея своєрідного північного щита від експансіоністської політики кремля.
Карельський національний рух прагне вибудовувати гуманітарні мости між карелами, вепсами та інгерманландцями з Фінляндією та Естонією, а також між поморами та кольськими норвежцями з Норвегії. У цьому контексті Карелія, як і сусідні регіони – Інгерманландії та Помор’я, виступає своєрідним перехрестям нордичних і фінно-угорських культур, історичне коріння яких сягає далеко вглиб Волго-Уральського регіону.
Ще одним важливим напрямом є розвиток культурно-політичного діалогу з Угорщиною. Ми вважаємо, що корінні фінно-угорські народи Євразії можуть відіграти роль своєрідного мосту між Будапештом і Києвом. В умовах війни та трансформації політичної архітектури Європи така гуманітарна дипломатія стає особливо важливою. Розповідаючи про становище фінно-угорських народів у росії та взаємодіючи, зокрема, з угорською громадою Закарпаття, ми можемо сприяти формуванню простору діалогу.
Говорячи про війну, не можна не згадати і карельський, а сьогодні вже значною мірою загальнофінно-угорський добровольчий батальйон NORD. Продовжуючи історичну традицію карельського спротиву — від повстання дев’ятсот двадцять другого року до добровольчих підрозділів періоду Війна-продовження — сьогодні у складі батальйону можна зустріти представників різних фінно-угорських народів. Серед добровольців є також люди зі Скандинавії та Угорщини, а також ті, чиї родини у минулому зазнали репресій з боку радянської влади та хто висловлює солідарність з ідеєю визволення фінно-угорських земель.
Паралельно на місцях діє народне ополчення «Північне братство» – самостійна структура, яка веде незалежну партизанську діяльність на просторі від Карелії до Уралу.
Говорячи про етноактивістів, не можна не згадати тих, хто вже постраждав за свої переконання.
Серед них – Антті Васюренко, нащадок репресованих українців і карелів, учасник карельського спротиву, якого російська влада засудила до дев’яти років позбавлення волі. Ми вдячні Антиімперському Блоку Народів за підтримку у спробах його визволення.
Інший трагічний приклад – Андрій Лажієв, дев’ятнадцятирічний солдат-строковик із Карелії. Він відмовився брати участь у війні у 2022 році, а на його сторінці в соціальних мережах були знайдені заклики до спільної боротьби України та Карелії проти московії. Згодом силовики кремля закатували й убили молодого хлопця.
Ми налаштовані на співпрацю з Україною у боротьбі за нашу і вашу свободу!
