Це фото зроблено поляками на прикордоному переході з квадрокоптера.
В таких умовах наші громадяни більше доби стояли на прикордонних переходах при температурі біля 0 градусів, в суцільному стресі, дихаючи одне одному в потилицю, бо президент України Зеленський, той хто зобов’язаний бути гарантом “прав і свобод громадян України”, зобов’язав цих самих громадян повернутися на Батьківщину 27 березня до опівночі.
Якщо ця ініціатива ставила за мету обмеженя поширення коронавірусу з-за кордону, то якраз навпаки – вона спричинить, якщо вже не спричинила, вибухоподібне поширення пандемії, особливо в прикордонних, західних областях.
Зрозуміло: Україна як і весь світ стикнулися з хворобою, що поширюється в геометричній прогресії й яку не навчились ще не те що лікувати, але й своєчасно індифікуваати.
Проте в той час, коли в громадському транспорті не дозволяють їхати більше ніж 10 особам, коли в мегаполісах, задля недопущення скупчення великих мас людей, закривають метрополітен, коли влада осудом і бронетранспортерами демонструвала мешканцям Нових Санжар і не лише, як не потрібно вести себе супроти власних громадян, котрі попали в біду. Те, що в останні дні відбувалось на наших західних кордонах, інакше як злочином назвати важко!
Так не боряться з епідеміями, так поширюють паніку й хворобу!
Всі ми прекрасно знаємо, що українці мають одну з найчисельніших і найпоширеніших діаспор та трудових міграцій в світі. Як там в інавгураційній промові ” Так, не дивуйтесь – нас 65 мільйон”. І не важко було спрогнозувати, що пандемія буде змушувати значну частину цих людей, а,особливо, трудових мігрантів, повертатися додому. Роботи немає, заробітків також, на чужині робИти нічого, плюс до того уряди країн перебування не можуть дати ради своїм громадянам, а тут ще якісь мігранти, котрі часом й не на зовсім законній підставі там перебувають і працюють…
То що в такій ситуації необхідно було робити?
1) Не панікувати, не створювати зайвий ажіотаж і не встановлювати певні речинці для повернення цих громадян додому.
2) Звернутися до урядів перебування, до українських асоціацій закордоном, щоб українські трудові мігранти залишалися максимально довго в країнах перебування і задля необхідності надавати для цього консульську й правову допомогу (До речі Спілка Українців Португалії й деякі інші організації звернулися саме з такою заявою до своїх співвіччизників і займаються наданням відповідної допомоги.)
3) Розгорнути належні пункти діагностування та госпіталізації в прикордоній зоні для ізоляції осіб при виявленні ознак хвороби. (А не пункти багатогодинного очікування в закритих приміщеннях, де ідеальні умови щоб інфіковані заразили ще здорових)
4) В родинах осіб, що повертаються задля їхньої ж власної безпеки створити можливості самоізоляції їхніх родичів. (Так і поступає, до речі, переважна більшість тих осіб, що повернулась до закриття кордону).
5) Нам, хто живе в Україні, треба зрозуміти вірус не на кордоні він вже в наших містах, селах, парламенті, лікарнях на наших вулицях – і завезли його в Україну швидше всього, не трудові мігранти. Нам треба посилювати міри дезинфекції, виявлення захворювання, ізоляції й лікування хворих, самоізоляції, створення належних умов для цього, саме тут навколо себе, навколо своїх родин, своїх середовищ. (Треба віддати належне в цьому плані багато робиться).
Те що відбувалося напередодні закриття кордону супроти наших громадян вжахнуло іноземців – ми знову “дивуємо” світ. Але цьому всьому буде продовження. Цього року 12 квітня католицький світ святкуватиме Воскресіння Христове, 19 квітня Великдень святкуватимуть українці. Традиційно, саме на ці дні, трудові мігранти повертаються в Україну. Президент Зеленський анонсував проект “Великдень дома” – для цих категорій наших громадян домом завжди була і залишається Україна. І тисячі з них, якщо не десятки тисяч, поїдуть щоб святкувати Великдень вдома. Що їх чекатиме на в’їзді: закритий кордон, бронетранспортери, озроєні прикордонники?… Ми так гордилися що вони щороку перераховують більше 10 мільярдів доларів США в Україну — тепер вони цього не зможуть робити. Вони повертаються. Ви ж закликали їх повертатися, пане Президенте? “Я звертаюсь до всіх українців на планеті! Ви нам дуже потрібні… Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому.
Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.”
То чи готові ми до їхнього повернення? Ні!
…І ще про ментальні й моральні цінності… Ця пандемія нагадала нам важливість зберігати чистоту фізичну і моральну в собі, навколо себе, в своїх родинах, на своїй вулиці, в своєму населеному пункті, в своїй державі, на своїй планеті.
Важливо щоб борячись на чистоту в Україні ми не зачистили її від українців, від її власних громадян, бо обезлюднення терирорій завжди було найтрагічнішим результатом епідемій минулого — важливо не допустити цього сьогодні.
