З приводу дискусії щодо ролі сепаратизму і сепаратистів у російсько-українському конфлікті.
Кожна велика подія має багато факторів, які її визначають, але є фактори принципово важливі, вирішувальні, і є чинники другорядні, допоміжні, інколи радше символічні або просто декоративні.
У війні гітлерівської Німеччини проти країн Європи брали участь не тільки громадяни Німеччини. Проти радянської армії воювали демократична ліберальна Фінляндія, угорці, румуни, італійці, росіяни у лавах РОА, українці з “Галичини” і багато-багато інших.
Але єдиним визначальним фактором цієї війни була воля Гітлера, якій підкорилася німецька державна машина з усіма її ресурсами. Все. Крапка. Full stop.
Все, за винятком вермахту та його постачання, було допоміжними і другорядними елементами.
На нашій землі відбувається війна Росії проти України. Росії як держави Російська Федерація на чолі з Путіним. Російської держави – не русского народа, не россійской націі, не русскоязичного насєлєнія, не сепаратистів, а саме російської держави. Решта – то декоративні елементи, що покликані замаскувати її сутність.
Якщо ви хочете побачити, що таке реальна іредента – це Судети у 1930-х, Північна Ірландія у 1950-1980-х. Якщо ви хочете побачити, що таке реальний сепаратизм – це Каталонія, Шотландія, Квебек, Країна Басків. Це потужні політичні партії, за які голосує велика – часто, найбільша – частка населення. Це, насамперед, політика, яка інколи вдається до локального тероризму.
Нічого, що можна з цим порівняти, в Україні ніколи не було. Навіть у Криму.
Нечисленні українські групи сепаратистської або іредентистської спрямованості слугували і слугують лише прикриттям для російських операцій проти української держави.
Не дозволяйте собі задурити голову та зберігайте ясність мислення. Все пізнається у порівнянні.
