На Росії закінчився спектакль під назвою «вибори».
Центральна виборча комісія Росії затвердила результати виборів депутатів Держдуми.
«Єдина Росія» – 324 мандати;
КПРФ – 57 мандатів;
«Справедлива Росія – за правду» – 27 мандатів;
ЛДПР Жириновського – 21 мандат;
«Нові люди» – 13 мандатів;
«Родіна», «Партія зростання», «Громадянська платформа» – по одному мандату;
Самовисуванці – п’ять мандатів.
Фінальна явка оголошена у 51,72%.
Фактично це буде коаліція непримиренного «совка» (російські комуністи) та імперського бажання реваншу і збирання земель («Єдина Росія» та ЛДПР Жиріновського).
Вибори в Росії – це звичайно ширма. Шалені маніпуляції явно показали усім лібералам їх місце в російській політиці. А все від того, що у питанні України і російські ліберали, і імперці-єдинороси, прихильники Жиріновського і вірні ленінці Зюганова мають загальні погляди. На їх думку українці з’їхали з глузду, відмовившись від братерства з «русскімі». Як можна відмовитись від спільного володіння сибірськими надрами, які можна заганяти в Європу і з того їздити в Туреччину і Єгипет?
Суспільство має консенсус із владою. Влада забезпечує мінімум благ в обмін на лояльність. І великим бонусом російському суспільству додають відчуття величі.
Їм дають зрозуміти:
-
Ви бідні, але ми можемо стерти Америку і весь світ в радіоактивний попіл.
-
Ви бідні, але горді. Ми нікому не дамо забути про нашу велич. І за бюджетні гроші знімають десятки низькопробних за художнім смаком, брехливих історично, але майстерних за спецефектами і відеорядом фільмів чи серіалів на кшталт «28 панфіловців», «Сталінград» чи «Зоя Космодем’янська»… І тому чим далі Друга світова війна – тим дикішим виглядає «побєдобєсіє» на Росії.
-
Ви бідні, але ми віджали Крим. Це взагалі розцінюється і в російських столицях, і в глибинці як заслуга Путіна і їх особистий подвиг. Збирання земель – це місія, яку Кремль зміг втелющити всьому суспільству. І тільки західні санкції стримують Росію від анексії ОРДЛО. Маріонеткові «республіки» де факто перебувають в російській системі управління і 600 тисяч донеччан брали участь у голосуванні до Держдуми.
-
Ви бідні, але наші військові скрізь: і в Україні, і у Закавказзі і в Придністров’ї. У Сирії і Африці.
Тільки відбувається цікавий парадокс – там, де є російські війська – зона нестабільності.
І буквально на наших очах Путін знищує рештки суверенітету Білорусі.
Білоруси, які свого часу не обстояли мову, національні символи, не відродили історичну пам’ять та програли мирну революцію диктатурі стають статистами аншлюсу Білорусі Росією. Це велика трагедія народу, який може взагалі розчинитися у «русскому морі».
Ми маємо постійний виклик від північно-східного сусіда і мусимо бути готовими. Але наша біда у тому, що велика кількість громадян України є населенням, а не народом. Частина населення готова обміняти свободу на ковбасу.
Вибори 2019 року показали, що «какаяразніца» – сидить у головах багатьох.
І є попит – є пропозиція.
Зеленський і його команда вичислили цю електоральну групу. Переважно міських люмпенів, які не стали ніким. Невдахи, які заполонили ринки, кіоски і офіси, шукають причини власних невдач у неспроможності країни. І їх маскультура, підігрівана «Сватами» та низькопробними шоу, є поживою для штабу Зеленського. Через телебачення та соціальні групи сформовано базовий кістяк. І у Зеленського так само готують своєрідну угоду лояльності: ми вам спокій, холодильник і постійні шоу – в обмін на лояльність. І на голоси.
Іншою групою, яка підтримує Зеленського, є молодь. Їй імпонує максималізм Зе!команди. Адже тут, як у російській казці про Іванушку-дурника. Можна сьогодні бути весільним фотографом, а завтра народним депутатом. Швидкі соціальні ліфти. Можливість отримати усе і одразу. Постійне шоу, епатаж. Коли у владі – по приколу. Коли президент «свій у дошку хлопець».
І у Зеленського виходить діалог з цими групами.
І за рахунок цього електорату Зеленський вже починає будувати таку псевдодержаву. Де буде вибудовано певний консенсус між злодійкуватою і блазнюватою владою і частиною суспільства.
Звичайно, у Зеленського ніколи не вистачить ресурсів, щоб стати Путіним.
І тому він гратиме роль Лукашенка.
Але маленькі диктатори завжди підпадають під вплив великих.
Тому ми у небезпеці.
Постійна зовнішня загроза підвищує і ризики загрози внутрішньої. Коли частина суспільства дійсно підтримує узурпацію.
Тому ми маємо бути пильними. І усіма засобами не дати перетворити Україну на нову Білорусь.
Віктор Бобиренко
