Путін спішить на переговори

1) Путін помилився з нападом. Він очікував, що українці почнуть зустрічати росіянців хлібом-сіллю. Ну хоча б на Сході. А усі сказали рускаму кораблю, в яку йому сторону. Це базова стратегічна помилка, яка потягла на собі решту оперативно – тактичних.

2) Їхня стратегія – блокувати великі міста і йти далі – теж помилкова. Вони думали, що буде швидка прогулянка – а вийшло – розтягнуті комунікації. 170 тисячна армія має фронт повсюди. І немає постійного фронту. Рай для диверсійних груп. І тут перемагає той, хто краще знає місцевість і має самурайський дух. У них немає. А у нас селяни беруть танки без зброї, на куражі.

3) Путін думав, що тільки Гради кашлянуть – ми злякаємось. Та ну. На четвертий день війни у супермаркетах на касах дівчата на бабахи і уваги не звертають. Сам бачив. Він зараз лякає атомною зброєю. На європейців може і подіє. На нас – ні. Тим більше, якщо ви вчили географію – у нас західний переніс. Зірвете щось у Харкові – радіаційна хмара накриє Москву, а не Львів.

4) Рускіє з переляку і по п’яні стали стріляти кули попало. По мирних машинах і дворах. А артою – по мирних кварталах міст. І нам скоро буде важко втримувати людей. Щоб брати полонених. Вони охоче здаються і цю тенденцію треба зберегти.

Загальний висновок:

Ми переоцінили ворога. Він нас недооцінив.

Не все у цифрах. Їх по техніці (літаки, танки) у 5-8 разів більше. Але танки горять, літаки нас не можуть вбити.

Тому Путін хоче перговорів. Щоб піти на мир переможцем. Ми типу під Києвом і тому маємо право диктувати умови.

А нашим треба спитати:

– Ви під Києвом і танків у вас багато. А хто їм вас завтра заправить? От завтра про мир і поговоримо.

Час абсолютно на нашому боці. Армія ворога деморалізована і хоче до мамки. Ми злі й нарвані.

І я впевнений, що Зеленський не здасться. Я не вірю йому особисто.

Але наш хлопчик рейтингозалежний.

І це теж наша перевага. Він не здасться, бо за це не отримає аплодисментів. А отримає йой як боляче.

Тому він зараз гратиме роль Рембоукраїнця. Сподіваюся, у нього вийде.

Тому на переговорах наші мають спитати не чий Крим? Бо це ясно.

А от Чия Кубань?

Це цікаво!