Аргументовано про актуальне
Мабуть, найважливіша подія, яка сталася за останні два тижні – заяви представників сучасної влади про перегляд Мінських домовленостей та надання всій території Донецької та Луганської областей «особливого статусу». Важлива, бо подібні рішення впливають не на рік, і не на п’ять, а на цілий історичний етап. І як буде жити наша країна в найближчі 30 – 50 або навіть 100 років залежить від подібних рішень Зеленського та його команди.
Після заяви онуки Вітольда Фокіна про те, що це саме вона повернула дідуся в політику може скластися враження, що заступник голови ТКГ в Мінську – маразматичний дідусь, який не орієнтується в датах, живе десь у 80-х, знаходиться в російській ідеологічній матриці сприйняття світу та ляпає на телеканалах все, що йому спаде на думку. Бо нещодавно на каналі Медведчука він запропонував «особливий статус» для всієї території Донецької та Луганської областей. Це навіть більше, ніж вимагає російська сторона, претензії якої обмежуються окупованими нею територіями ОРДЛО.
Ви можете заперечити мені: «Сказав він, та й що… Тепер йому соромно, він відмовляється зустрічатися з народними депутатами та пояснювати власну позицію». Але виявляється, що ще 27 серпня молодий «слуга» Олександр Качура вніс на розгляд парламенту законопроект, пункти якого повністю збігаються зі злочинною маячнею Фокіна. І саме Качура повідомив, що Фокін не буде зустрічатися з депутатами у Верховній Раді. Цікаво, що політичною школою Качури були навіть не Молоді регіони, а організація «Український Вибір» вже згаданого мною Віктора Медведчука.
Тобто інформаційний вкид Фокіна – це спланована спецоперація проросійських сил, які прагнуть перегляду Мінських угод на користь Росії, а не випадкові фрази маразматика з гламурною онукою, як це намагається показати телеканал Коломойського-Медведчука.
Якщо подивитися на ситуацію трохи ширше, то відкривається цікава панорама.
Створення терористичних псевдореспублік на територіях країн-сусідів – давня тактика Російської Федерації з метою контролю та використання точок дестабілізації для виторговування собі політичних преференцій. Після військових конфліктів, у випадку з Молдовою та Грузією, Росія виступає, як «посередник-миротворець», який начебто намагається владнати конфлікт і «рятує» місцеве населення від «геноциду».
З Україною так не вийшло. Завдяки дипломатичній роботі попередньої влади Росію прив’язали до столу перемовин як учасника, а не як «посередника». І це вдалося зробити вперше за історію початих РФ конфліктів завдяки підписанню тих самих Мінських домовленостей. 5 вересня 2014 року було домовлено, що ОБСЄ встановлює зону безпеки на державному кордоні України та РФ у ОРДЛО. І тільки після того, як українська влада повертається на всі українські землі, проводяться вибори. Тому не треба шукати якихось «нових прочитань», а необхідно вимагати від Росії виконання безпекових умов. Де мова йде не про припинення обстрілів та перемир’я, а про виведення окупаційних військ з України та роззброєння терористів-найманців.
Саме через те, що Росія не виконує безпекові умови Мінських домовленостей, на неї та її громадян накладені міжнародні санкції, які коштують бюджету РФ сотень мільярдів євро. Це стримує її від подальшого наступу.
Мир – це звільнення наших територій і людей, а не визнання окупації чи надання окупантам і їхнім маріонеткам якогось нового статусу. Необхідно вимагати від Росії виконання Мінських домовленостей, тиснути на неї дипломатично та економічно, а не шукати тимчасових рішень перед виборами, щоб зберегти від падіння власні рейтинги. Для цього Зеленський та його слуги повинні навчитися мислити державними, а не власними чи олігархічними інтересами. Час їм зрозуміти, що ворог не в опозиції та не в суспільстві, а в Кремлі.
Про держзраду в Офісі президента
Ще одна подія не просто дивує, а вводить у ступор. Хтось з Офісу президента передав Росії секретну інформацію про спецоперацію українських контррозвідників.
Пройшов вже місяць, як широкому загалу стали доступні документи, що свідчать про державну зраду, але й досі жодний правоохоронний орган не відкрив кримінальне провадження!
Додаються нові свідчення, які все більше підтверджують, що по справі ПВК «Вагнер» мав місце витік інформації саме з Офісу президента. Зрозуміло одне – все це покривається Зеленським, а його слуги знаходяться в круговій поруці.
Родичі загиблих ініціювали збір підписів з вимогою створити ТСК у Верховній Раді. Збір результативно завершився – петицію лише за кілька днів підтримало більше 25 000 людей. У Києві проходили масові акції протесту з вимогою розслідувати цю справу.
Але все одно влада мовчить.
Подібна стратегія Зеленського має тільки один кінець – його будуть судити після того, як він позбудеться недоторканості.
Про гроші та економічне падіння
За Зеленського економіка почала катастрофічно падати, що можна побачити по багатьох показниках та індексах, але для узагальнення можна використати ВВП. Його падіння в цьому році становить вже понад 6%, а за результатами року в перспективі – мінус 11%. Тобто нова влада вкраде 5 років життя та поверне нас у 2015 рік.
І не треба все відносити на рахунок коронавірусу. Ані у 2020, ані у 2019 роках ворог не просувався далі та не окуповував нові території, не розпилював та не вивозив заводи в Росію, наша держава не змінювала вектор експорту товарів, не шукала нових ринків збуту, не диверсифікувала постачання вуглеводнів. Тому причина падіння одна – нинішня влада просто проїдає те, що було здобуто раніше.
Кабінет Міністрів схвалив проект Держбюджету на 2021 рік. Якщо почати його вивчати, то складається враження, що економіка України росте в геометричній прогресії…
Невідомо звідки повинно надійти податків на 145 млрд. грн. більше, ніж цього року. При цьому взагалі забули про обіцяні надходження від ігрового бізнесу. Нам кажуть, що «гривня буде міцнішати, інфляції майже не буде, а зарплатня буде зростати», але ці слова не підкріплені жодними економічними показниками та прогнозами.
План на наступний рік – нереальний. Якщо додати наявний негативний показник ВВП до того, що планується – різниця складатиме близько 10%. Що повинно відбутися, щоб економіка раптом наростила 10%? Очікувати інвестицій не варто – Зеленський провалив зовнішню політику і ми тільки встигаємо читати попередження та погрози представників цивілізованих країн то забрати безвіз, то заморозити макрофінансову допомогу. Іншими словами запропонований бюджет – це гарна і позитивна казочка напередодні місцевих виборів. І тому його подали на обговорення саме зараз, а не в листопаді – для того, щоб народ знову повірив в солодку мрію і правильно проголосував 25 жовтня. Але реалії зовсім інші. Витрачати бюджет зелені планують тільки на своїх та на силове утримання влади. Значно зростуть витрати на утримання самого Зеленського та на його Державне управління справами.
Зеленський, якщо він ще залишиться в наступному році при владі, коштуватиме Україні вже цілих 1 млрд. 269 млн. грн. Інші вищі державні органи – ще 2,8 млрд. грн. Також значно збільшено фінансування ручних правоохоронних органів – прокуратури та ДБР.
Зменшуються витрати на оборону та соціальний захист населення. А з субсидіями багатьом українцям можна попрощатися.
Навіть якщо у 2021 році відбудеться зростання певних видів витрат – це стане можливим тільки коштом запозичень, які рано чи пізно доведеться повертати.
Про армію
Але найбільший злочин – зменшення фінансування армії під час війни.
Тільки нещодавно ДБР завершило досудове розслідування справи про причини окупації Криму та звинуватило тодішнє керівництво країни в підриві обороноздатності. В той самий час нинішній Генштаб намагався спростувати новину про масові скорочення у ЗСУ, але замість цього підтвердив їх – 20 тисяч військових посад буде скорочено. При цьому підкреслив, що процес здебільшого торкнеться повітряних та військово-морських сил. Тобто найбільш механізованих та технологічних родів військ, завдяки яким виграють сучасні війни.
В проекті бюджету на наступний рік, на фоні значного збільшення фінансування Офісу Президента, МВС та Генпрокурора, Міністерство оборони отримає на 123 млн. грн. менше, ніж в цьому році.
Армія бореться з зовнішньою агресією, репресивна машина – з власними громадянами.
І запропонований варіант держбюджету чітко демонструє, в кому влада слуг бачить свого ворога – в українському народі, а не російському окупантові.
І з цією владою та соромом від неї нам жити доти, доки «закручування гайок» не перетвориться на «стискання пружини» з відповідними наслідками для того, хто намагається це робити.
Ігор Артюшенко
