Сьогодні наша розмова із заступником Голови Проводу ОУН (б), народним депутатом України Олегом Медуницею. Поговоримо про основні законодавчі ініціативи парламенту на захист української державності.
– Пане Олеже, на Вашу думку, на яких основних напрямках має сьогодні зосереджуватися процес законотворення в Україні для захисту держави від засилля російської агресії у різних суспільних площинах?
– Я вважаю, що в реаліях гібридної війни ми як законотворці повинні зосереджуватися на протидії московській пропаганді. Інформаційна безпека має бути на першому місці. Потужна кремлівська пропаганда десятиліттями вкладалася у наші голови через засоби масової інформації, через церкву, через пісні та літературу. І коли Росія вторглася на нашу територію, ця пропаганда спрацювала – частина населення зустріла ворога як брата – з хлібом і сіллю.
– Ви, разом із групою депутатів, стали ініціатором внесення змін до Закону «Про гастрольні заходи в Україні». Чим була зумовлена така ініціатива і в чому основна суть цього нормативного акту? Які конкретно обмеження для російських гастролерів передбачає новий Закон? За яких обставин, на Вашу думку, артисти – представники держави-агресора взагалі мають стати «нев’їзними» в Україну?
– Ми спостерігаємо, що почастішали випадки, коли популярні російські діячі культури під час своїх виступів публічно й демонстративно підтримують російську агресію і політику путінського режиму. Присутність таких осіб в інформаційному просторі України суттєво підвищує реальні загрози національній безпеці. Саме це і зумовило внесення змін до чинного законодавства про гастрольну діяльність.
Суть прийнятих змін проста – відтепер організатори концертів за 30 днів повинні направити до СБУ запит щодо наявності чи відсутності законних підстав для в’їзду в Україну того чи іншого гастролера – громадянина країни-агресора. Служба безпеки проводить перевірку і протягом 10 днів надає організатору гастрольного заходу відповідь. Без такого дозволу СБУ жоден гастролер із Росії не має права виступати в Україні. Індикатор для обмеження в’їзду на територію України представникам держави-агресора, як на мене, має бути простим – підтримував публічно анексію Криму чи окупацію Донбасу, виступав проти територіальної цілісності нашої держави – отже, несеш загрозу національній безпеці України, отже «нев’їзний». Приїхав Порєченков у Донецький аеропорт, постріляв – усе, потрапив до списку персон нон-грата і на українському телебаченні більше нема фільмів за участі Порєченкова. Міністерство культури України, до речі, постійно поповнює список «нев’їзних» артистів за результатами перевірок спецслужб та прикордонників. Наразі у цьому списку 113 російських діячів культури.
– Відомо, що Ви є ініціатором запровадження мовних квот для українського радіо і телебачення. Розкажіть, будь-ласка, детальніше про ці зміни в українському медіа-просторі.
– У минулому році я підняв питання про необхідність введення квот для українського радіо. У результаті Верховна Рада ухвалила зміни до Закону «Про телебачення і радіомовлення», якими було введено квоти на пісні українською мовою. Протягом трьох років радіостанції мають вийти на рівень 35% трансляції пісень українською мовою, а ведення ефірів державною мовою має досягти 60%. Наразі Нацрада з питань телебачення та радіомовлення говорить про те, що радіостанції перевиконують мовні квоти і готові до їх збільшення. Аналогічно у цьому році ми підійшли й до реформування телепростору, встановивши квоти мовлення.
Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації» зобов’язує телеканали із 7:00 до 22:00 транслювати 75% передач та фільмів українською мовою. Переконаний, що і телевізійники також ефективно спрацюють у напрямку українізації інформаційного простору. Принаймні вже зараз телевізійний та радіо контент став набагато україномовнішим, і не треба бути фахівцем, щоб у цьому пересвідчитись. Натомість прихильниками песимістичних настроїв стосовно запровадження мовних квот, як правило, є лобісти інтересів певних медіа-груп, які виконують функцію кремлівського рупора. До речі, і у сфері кінематографу ми прийняли ряд законів, які значно поліпшили ситуацію на цьому ринку. Знімай якісний продукт і продавай його. І ми бачимо, що українське кіно також оживає.
– На початку нинішнього року набув чинності важливий Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту». Як реалізується сьогодні цей закон?
– Цей закон забороняє виготовляти та розповсюджувати на території України друковану продукцію, зміст якої спрямований на ліквідацію незалежності, порушення суверенітету і територіальної цілісності нашої держави. Крім того, законом встановлено дозвільний порядок на ввезення друкованої продукції з окупованих і анексованих територій та з території країни-агресора. Як він реалізується? – він чинний. Як і будь-який чинний закон, він встановлює правила гри, передбачає контроль за дотриманням цих правил і покарання за порушення норм закону. Тож головне, що ми цей закон прийняли, що ці правила щодо антиукраїнської пропаганди й агітації встановлені.
– У Верховній Раді зареєстровані ще чотири важливі мовні законопроекти: «Про мови в Україні» (№5556), «Про державну мову» (5670), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (5670-д) та «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» (№5669). Ви є співавтором трьох перших із них. Чому так багато приділяєте уваги саме мовному питанню на тлі багатьох економічних негараздів в Україні?
– Насправді ми багато уваги приділяємо і економічним питанням, і питанням реформ. Просто мовне питання є більш заполітизованим, навколо нього завжди було багато обговорень і дискусій. Але не треба забувати, що у 2014 році Росія вторглася в Україну, буцімто щоб захистити своїх російськомовних співвітчизників. Москва кілька сотень років зросійщувала Україну, а потім скористалася штучним поділом українців за мовною ознакою. Це була найбільша спекуляція на мовному питанні, і ми бачимо, чим це обернулося. Тому закон про мову має бути ухвалений якнайшвидше.
– Розкажіть, будь ласка, про прецедентний випадок у Сумах, звідки Ви родом і які представляєте у Верховній Раді. Коли Сумська міська рада за ініціативи фракції «За Україну!» ухвалила рішення про викладання в школах базових дисциплін винятково українською мовою. Адже ця ініціатива, натхненником якої були і Ви особисто, зустріла шалений спротив «русского міра»…
– Навесні цього року депутати міської ради ухвалили рішення «Про викладання державною мовою базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах міста Суми». Згідно з ним, викладання державною мовою навчальних предметів є обов’язковим для всіх закладів загальної середньої освіти комунальної форми власності міста. До речі, голосування за мовне питання також стало політичним індикатором для фракцій Сумської міськради. Прихильники «русского міра» почали підбурювати батьків, чиї діти навчалися у російськомовних школах. Представники батьківської спільноти двох сумських шкіл виявили намір оскаржувати таке рішення. Але і суд першої інстанції, і апеляційний суд підтвердив правомірність рішення міської ради. Дійсно, це рішення стало прецедентним. Поки такі нюанси не прописані у мовному законодавстві України, приклад Сум може поширюватися й на інші міста. Навчання дітей за бюджетні кошти має бути виключно державною мовою. Своє бажання вивчати мову окупанта російськомовні батьки можуть реалізувати у приватних навчальних закладах, а не за рахунок наших податків.
– Ви є співавтором законопроекту «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором». Чи внесено його вже на розгляд Верховної Ради? Обґрунтуйте необхідність його прийняття.
– Законопроект отримав висновок профільного комітету і чекає на внесення до порядку денного. Законопроект важливий. Його суть полягає у проходженні керівниками релігійних організацій, центри яких знаходяться в Росії, спецперевірки в органах безпеки України. Адже відомо, що московські священики та релігійні діячі тісно співпрацюють з російськими спецслужбами і часто займаються політичною антидержавною пропагандою. Саме тому цей законопроект викликав шквал критики з боку Московського Патріархату. Але, за умови прийняття цього закону, ми могли би суттєво зменшити вплив Кремля на свідомість українських віруючих.
– Які, на Вашу думку, «найболючіші точки» сучасного процесу законотворення в Україні? Наскільки ефективно працює нинішня Верховна Рада?
– Я вважаю, що Верховна Рада працює досить ефективно. На життєво необхідні і важливі для держави рішення голоси знаходяться. Але не можу заперечити, що у парламенті присутній і фактор перекупки голосів, і фактор потужного лобі в окремих галузях економіки, і фактор популістських маніпуляцій чи саботажу. Утім, це не є проблемою Верховної Ради лише цього скликання. Це проблема української ментальності – всі депутати обрані народом. Значить, люди обирають таких депутатів, які можуть злити голосування, або пафосно виступити з трибуни з популістським спічем і потім спокійно покинути робоче місце – залу Верховної Ради.
– Які реформи, на Ваше переконання, впроваджуються сьогодні в Україні найефективніше, а які «гальмують»?
– Головним досягненням є те, що ми все-таки провели через Верховну Раду низку реформ. Дуже важливо, що ми змогли швидко реформувати наші збройні сили, відшукати кошти для оборонного бюджету і належно забезпечити нашу армію.
Ефективною і перспективною, як на мене, є адміністративна реформа. Принаймні її результати ми вже можемо реально бачити. Ми провели бюджетну децентралізацію та децентралізацію повноважень. Бюджети розвитку громад зросли в рази. Тепер громади самостійно приймають рішення, як використовувати свої податки на розвиток своїх територій.
Успішною вважаю і освітню реформу. Ми вже реформували вищу освіту, у процесі – профтехосвіта та середня освіта. Пройшла реформа правоохоронних органів. Тут є певні недоліки, над якими ще треба працювати. Важко і зі скрипом іде судова реформа – на жаль люди судам довіряють навіть менше, ніж депутатам. Дуже радий з того, що проголосували медичну реформу. Я особисто повністю підтримую Уляну Супрун в усіх її починаннях і покладаю великі надії на її план реформування медицини. Взагалі-то, реформи – це завжди довгий, непопулярний і політично невигідний шлях для реформаторів. Утім, це невідворотній шлях того, хто дбає про свою державу зараз і в перспективі, а не лише про особисту політичну кар’єру.
Розмовляла Алла Акіменко
