Олег Медуниця: Принцип «Україна над усе!» має стати об’єднуючим для всіх

Цими днями відзначаємо 95-річчя створення легендарної Організації Українських Націоналістів. В часи бездержавності саме ОУН підняла прапор безкомпромісової боротьби власними силами проти всіх поневолювачів, сформулювала концепцію визволення і державотворення, повела рішучий бій на всіх відтинках в Україні та у вимушеній еміграції.

Після 1991 року ОУН вплинула на ідеологію державотворення в Україні, створила ідейні рамки для новітніх українських революцій, спричинилася до створення публічного дискурсу свободи.

Розмовляємо з Головою бандерівської ОУН Олегом Медуницею.

Чим зумовлена агресія Московщини і що для ОУН є перемогою України?

– Для ОУН теперішня російсько-українська війна не стала несподіванкою, оскільки її закономірність випливала з усієї історії стосунків України та Росії, через те, що остання виступає екзистенційним ворогом України, має злочинну політичну культуру, а також є соціально неспроможною агресивною державою.

Відповідь на питання залежить від того, що ми маємо на увазі під перемогою. У цьому ряді:

– збереження Української державності і відновлення територіальної цілісності;

– перемога, як рух у напрямі створення Української Самостійної Соборної Держави, включно з остаточним розвалом Російської імперії;

– усунення будь-яких російських впливів в Україні;

– Україна повинна стати органічним учасником світової системи безпеки, включно з членством у НАТО та Європейській спільноті;

– повернення всіх полонених та насильно депортованих;

– повернення всіх тимчасово окупованих територій;

– компенсація всіх завданих збитків;

– заслужене покарання воєнних злочинців на чолі з кремлівською клікою.

Маємо бути готовими до будь-якого розвитку подій (зокрема перемога є процесом, а не одномоментною подією: тут одні досягнення виступають наслідком попередніх і основою для наступних здобутків).

– Виконання яких завдань має забезпечити (просунути їх у політичному порядку денному) ОУН?

1. Повернення українців в Україну. За різними оцінками, у зв’язку з війною, біля 7 мільйонів українців залишили межі держави, з них можуть не повернутися біля 3 мільйонів. Також на території російської федерації проживають не менше 10 мільйонів українців – і ще мільйони людей українського походження в різних країнах світу.

Знелюднення великих українських територій після завершення війни внаслідок руйнувань і геноциду вимагатимуть робочої сили для відбудови й заселення цих земель у відносно короткостроковій перспективі. Економічні закони глобального світу свідчать про загрозу напливу в Україну мігрантів з країн Глобального Півдня, індиферентних до української культури.

Тому створення спеціальної політики та фінансованої державою програми повернення в Україну українців повинно стати першочерговим завданням оновленої Української держави. В той же час, ми розуміємо, що нікого не можна буде примусити, або умовити повернутися. Українська держава має стати економічно, політично і культурно розвиненою країною, привабливою для тих, хто хотів би повернутися.

2. Повернення українських етнічних земель. Це завдання виростає з концепції УССД (соборності), однак не може звучати лише як гасло. Коли дійде до розвалу Росії, Україна не повинна відштовхувати ті свої етнічні території, які б хотіли врятуватися від хаосу і знову повернутися в межі нашої держави. Для цього повинна здійснюватися продумана державна політика.

Це велика гра, в якій нам треба ще стати сильними гравцями.

– Що є позитивним і які загрози бачить ОУН?

– Позитивним є все, що впливає на зміцнення війська, національну єдність та збереження українських життів: військових і цивільних. Про це треба пам’ятати при прийнятті важливих рішень. Це означає, що принцип «Україна понад усе!» є об’єднуючим для всіх, хто воює і робить інші реальні зусилля для збереження її незалежності та відновлення територіальної цілісності. Актуальним є і гасло ОУН «Держава понад партії!», яке мають засвоїти наші партійні діячі. Загрозливими є непорозуміння, які подекуди виникають між військовим і політичним керівництвом. Не можемо заплющувати очі й не реагувати на прояви корупції та утиски свободи слова. Москва намагається провокувати і роздмухувати конфлікти всередині національного організму і ми маємо рішуче цьому протидіяти.

Що ж необхідно для цього зробити в українському суспільному житті?

– Зблизити «дві» України, щоб залишилася лише одна: та, що воює і працює на фронт. «Інша» Україна, яка не помічає війни і не розуміє, що і чому відбувається, має зникнути. Також важливо, що національна ідея, українська мова виступає безумовною культурною і політичною основою для порозуміння, об’єднання і розвитку українського суспільства в Україні.

Інформаційний фронт, особливо на міжнародному рівні, має виняткове значення, оскільки він впливає як на розуміння загальної картини подій в Україні серед наших союзників, а також в країнах, де поки що переважно ідентифікують Росію не як загарбницьку імперію, а як «справедливу» альтернативу «несправедливому» Заходу.

Велике значення має розвиток Антиімперського Блоку Народів і підтримка народів, які населяють російську федерацію, у боротьбі за їхню державну незалежність.

Від здобутків на інформаційному фронті залежить настрій в українському суспільстві, прийняття важливих рішень нашими міжнародними партнерами, формування важливих для нас політичних тенденцій на міжнародній арені. Завдання негайної мобілізації всіх можливих ресурсів і досягнення перемоги не перекреслює принципу опори на власні сили.

Хто ж наші політичні союзники у глобальному світі?
Необхідно почати процес ідентифікації тих політичних сил за кордоном, передусім в країнах ЄС та в усьому світі, які підтримують незалежність і цілісність України та виступають за зміцнення євроатлантичної спільноти. Ці політичні сили можуть мати різні назви та самоідентифікацію. Нам потрібно контактувати і співпрацювати з тими, хто розуміє Україну й допомагає нам у важкі часи.

У зв’язку з цим, нам потрібно вплинути на нерішучість наших Західних союзників стосовно формування політики, спрямованої на необхідність і безальтернативність поразки Росії у цій війні. На сьогоднішній день, переважно поширена риторика в дусі «ми будемо з вами стільки, скільки треба» (а скільки треба?): «Росія не має перемогти» (що насправді означає, що вона має програти!) та інше подібне

У внутрішньоукраїнській та міжнародній комунікації необхідно давати більше інформації про ідеологію, бренд і заслуги ОУН, про неперервність боротьби українців за незалежність, більше вести мову про наше розуміння націоналізму, яке має стати контекстуальним також на міжнародній арені.

Українська держава досі не є проактивною і навіть достатньо інертною. Дії уряду значною мірою такі, що нагадують мирний, а не воєнний час. Тому ОУН буде проявляти більше лідерства, будувати ініціативу «знизу», співпрацюючи з бізнесом, громадським сектором, пам’ятаючи про майбутні вибори, створюючи інклюзивний простір для ветеранів, формуючи державну політику для їхньої підтримки.