Пропонуємо вашій увазі розмову із заступником командира 1 Інтернаціонального легіону оборони України Юрієм Комарницьким
Пане Юрію, давайте поговоримо про Інтернаціональний легіон. Скажіть, будь ласка, яка була мета його створення? Які правила формування підрозділу, а якщо бути точним, підрозділів, і кому вони підпорядковуються?
Наш Легіон був створений після звернення президента України до міжнародної спільноти, в якому він закликав усіх іноземних добровольців приєднатися до Збройних Сил України, щоб відбити напад терористичної держави – росії. Інтернаціональний легіон підпорядковується безпосередньо Командуванню Сухопутних військ Збройних сил України і виконує завдання як батальйон спеціального призначення, в якому воюють іноземці.
Широкомасштабне вторгнення триває вже чотири роки. Батальйон з року в рік удосконалювався, пристосовуючись до тенденцій і вимог сучасної війни. Війна – це постійна модернізація всього, не тільки видів озброєння, а й принципів і правил ведення бойових дій. Якщо повернутися до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, то можна помітити, що війна у 2025 році вже зовсім інша. У ній борються технології, хоча, звичайно, не обходиться без участі людей.
Ми сподіваємося, що до нас і надалі приєднуватимуться добровольці з усього цивілізованого світу, з країн Балтії, Польщі та інших держав. Процедура прийому добровольців виглядає наступним чином. Ми маємо офіційний веб-сайт, на якому вся процедура описана десятьма мовами. Якщо хтось хоче приєднатися до нас, він заходить на цей сайт, ознайомлюється з інформацією про нас, читає коротку історію, дізнається, як ми працюємо, які завдання виконуємо, які національності у нас служать і як виглядає процес рекрутингу. З цього моменту така людина вже має всю основну інформацію і починається процес рекрутування.
Який характер мають ваші завдання в оборонних структурах України? Чи маєте ви якусь спеціалізацію? Чи це типові загальновійськові завдання? Що відрізняє вас від інших підрозділів Збройних Сил України?
Ми є, так би мовити, зразковим батальйоном з однією особливістю: “іноземні добровольці”. Ми виконуємо ті самі, найскладніші завдання. Штурмові, оборонні, рейдові. І робимо це успішно, так само, як і лінійні підрозділи Збройних Сил України. Єдине, що нас відрізняє, це те, що ми сформовані з іноземних добровольців. Це дуже вмотивовані люди, готові захищати Україну, керуючись своїми переконаннями, щоб існувало вільне суспільство.
У ваших лавах є люди з різних регіонів світу. Спочатку це були переважно європейці: поляки, словаки, чехи, громадяни країн Балтії. З ними немає жодних ментальних бар’єрів. Зараз же географія значно ширша. Як ви долаєте культурні відмінності? Чи ділите ви солдатів за критерієм національності? Наприклад, окремо з Південної Америки, окремо з Європи?
Відразу кажу “ні”. У нашій частині служать люди з усього світу. Поляки, аргентинці, колумбійці, громадяни США. Справа не в цьому. Суть у тому, що добровольці вже через деякий час спільних боїв, навіть через місяць, починають чудово розуміти один одного. Цивільні цього не розуміють. Між ними народжується справжнє братерство. Насправді не має значення, якої культури, національності чи віросповідання є дана людина. Після прибуття до Легіону вона стає його частиною. Ми стаємо великою родиною, об’єднаною спільною метою – зупинити російського агресора. Питання культурних відмінностей зникає, ми стаємо братами. У цій війні ми загартовуємося як воїни, і з простих товаришів виростаємо у велику родину. Для багатьох з них Україна стає другим домом.
Якою мовою ви спілкуєтеся щодня і на полі бою, віддаючи накази? У російській пропаганді часто можна почути, що російські війська перехоплюють в ефірі передачі нібито англійською або польською мовами і на цій підставі роблять висновок, що на фронті є тільки поляки. Як виглядає комунікація у вашій частині?
Не вірте російським інформаційно-психологічним операціям. Основною мовою на полі бою є англійська. Звичайно, є люди, які не дуже добре знають англійську, але для цього є командири на місці та перекладачі. З іспанської, французької та інших мов. Є ще один спосіб. Колеги допомагають тим, хто не знає англійської. Наприклад, поляки, які воюють з нами вже давно, все пояснюють новоприбулим, які не знають мови. Під час служби кожен вивчає англійську мову. Це основа, без якої підрозділ не може нормально функціонувати. Тому всі іноземці опановують цю мову під час служби. Ми забезпечуємо для цього всі умови. Репетиторів, вчителів, перекладачів. Вже через півроку людина, яка раніше не знала англійської, починає нею спілкуватися. Більше того, через півроку вона також може розуміти українську мову.
Скажіть, будь ласка, скільки різних національностей представлено у вашому легіоні? Яка географія їхнього походження?
Нещодавно я розмовляв зі своїм командиром, і ми дійшли висновку, що, мабуть, тільки з Антарктиди у нас немає людей. Також немає нікого з Північної Кореї. Ми також не приймаємо громадян російської федерації.
А як виглядають формальні питання, пов’язані з демобілізацією, поверненням до цивільного життя? Для громадян України діють одні документи і правила. А як це виглядає у випадку іноземних добровольців?
Іноземні солдати мають такі самі привілеї, правила служби та забезпечення, як і українці. Ні кращі, ні гірші. Ми всі рівні. Ті іноземні добровольці, які прослужили необхідний час і виснажені психологічно, хочуть повернутися додому, до родини, можуть у будь-який момент розірвати контракт, якщо захочуть. Однак зазвичай навіть ті, хто так зробив, вже через місяць дзвонять: “Я хочу повернутися. Я втомився сидіти вдома. Я хочу знову захищати Україну, бо Україна захищає не тільки себе, а й весь світ. Я не хочу, щоб те саме сталося у мене вдома”.
Чому люди з різних, часто дуже віддалених країн приїжджають воювати за Україну? Ви згадали, що вони мотивовані. Яка це мотивація?
Відразу зазначу: на війні неможливо заробити гроші, які компенсували б ризик. У цій війні люди гинуть і отримують поранення. Тому ми відкидаємо фінансову мотивацію як вигадку російської пропаганди і елемент інформаційно-психологічної війни. Люди приїжджають з різних причин. Деякі бачать, що відбувається з цивільним населенням в Україні, і в них прокидається почуття справедливості. Добровольці зі Східної та Центральної Європи розуміють, що Україна захищає і їх. Якщо Україна не зупинить ворога, а вони не приєднаються до цього опору, вони будуть наступними. Інша мотивація характерна для професійних солдатів, які хочуть отримати справжній бойовий досвід, щоб мати змогу захищати свої країни. Вони хочуть бути готовими, якщо, не дай Боже, подібна ситуація трапиться у них. Загалом мотивація є спільною. Коли я запитую, “яка ваша мотивація?”, вони відповідають: “Я хочу захистити Вільний Світ, щоби те, що відбувається з Україною, ніколи не повторилося”. І тому вони воюють на боці України.
Ви також згадали про їхнє ставлення до України. Розкажіть, будь ласка, більше. Що для них означає Україна? Чи бачите ви приклади того, що нинішні легіонери планують пов’язати своє майбутнє з Україною, що вони хочуть тут залишитися?
90% людей, які зараз воюють в Інтернаціональному легіоні, планують продовжувати життя в Україні. Вони вже не уявляють собі життя без цієї країни. Вони кажуть це щиро, з рукою на серці. Частина іноземців одружується з українкам, засновує сім’ї. Україна дарує їм емоції, надію, любов. Вони хочуть залишитися тут, щоби вигнати спільного ворога, щоб існувала вільна Україна і будувати тут майбутнє. Для багатьох з них Україна стала другою домівкою. Вони відкрито кажуть, що їм подобається Львів, Харків та інші міста. Україна – дуже красива країна. І я підкреслю, це кажуть іноземці з усього світу, а не українці. Це люди з-за кордону, які мають з чим порівнювати.
У російській пропаганді іноземних добровольців часто називають найманцями. Ви вже згадували, що люди, які хотіли б заробити, наприклад, у приватних військових компаніях або беручи участь у військових діях в інших частинах світу, можуть заробити набагато більше, в набагато комфортніших умовах. Але чи могли б Ви ще раз підтвердити, чи використання слова “найманець” стосовно добровольців, які служать у ваших підрозділах, є взагалі виправданим?
Повторю ще раз: це все російська пропаганда та інформаційно-психологічні операції. Ніколи не вірте російській пропаганді та її інформаційно-психологічним операціям, бо 100% того, що проголошує Кремль, – це просто нісенітниці та сміття. До нас не приїжджають жодні найманці. По-перше, у нас немає приватних військових компаній. По-друге, всі іноземці, які приїжджають до нас, є добровольцями, повноцінними військовослужбовцями в усіх значеннях цього слова. Вони підписують контракт зі Збройними Силами України, носять форму та підпорядковуються Статутам Збройних Сил України.
Чи вважаєте ви, що існує загроза, що якщо ми не зупинимо, не дай Боже, російську армію на території України, яку вона захопила, то вона піде далі?
Я не буду нікого лякати. Говорю прямо: Україна вже давно стала стіною, яка, насамперед захищає Європу і весь світ. Звичайно, якщо Україна не зупинить ворога, наступними будуть країни Балтії, Польща, вся Східна Європа. А після цього апетит червоного терору точно не зупиниться тільки на Європі. Але до цього не дійде. Україна переможе!
Розмовляли Павел Бобович та Артур Жак, “Black Sky”
