Віктор Колодяжний (03.10.1988 — 15.02.2026) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 50 м. Львова, згодом — у Львівському державному інституті новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола за спеціальністю «Право».
Працював перекладачем з англійської на українську мову.
Зі слів рідних, Віктор цікавився комп’ютерною графікою та анімацією, любив готувати. Вирізнявся добротою, спокоєм і чесністю, був справедливим, щирим і доброзичливим.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів у складі 355-го навчального механізованого полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних Сил України.
У Віктора Колодяжного залишилися сестра та друзі.
Віктор Колодяжний (03.10.1988 — 15.02.2026)
Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 50 м. Львова, згодом — у Львівському державному інституті новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола за спеціальністю «Право».
Працював перекладачем з англійської на українську мову.
Зі слів рідних, Віктор цікавився комп’ютерною графікою та анімацією, любив готувати. Вирізнявся добротою, спокоєм і чесністю, був справедливим, щирим і доброзичливим.
У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів у складі 355-го навчального механізованого полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних Сил України.
У Віктора Колодяжного залишилися сестра та друзі.
Василь Гавриш (07.08.1980 — 25.02.2026)
Львів’янин.
Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради, згодом — у Львівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Також здобув професію теплотехніка у Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив військову кафедру.
Працював інженером-теплотехніком у Львівському національному університеті імені Івана Франка та у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівводоканал».
Зі слів рідних, Василь захоплювався полюванням і риболовлею, любив подорожі та туризм. Вирізнявся добротою й активністю, був товариським і турботливим, відважним і стійким, сміливим та мужнім.
Був учасником Антитерористичної операції (АТО).
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському, Донецькому, Миколаївському та Південно-Слобожанському напрямках у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України — нагрудними знаками «За зразкову службу» та «Захиснику України», а також медалями «Учасник АТО» і «Ветеран війни».
У Василя Гавриша залишилися дружина, мати, син, брат та родина.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Василя Гавриша поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Віктора Колодяжного — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
