Вчора провели в останню путь Андрій Парубій. Тисячі вийшли на вулиці Львова прощатися з Українським Героєм. Сотні дописів в соцмережах. Напишу і я декілька слів, як товариш і людина давно знайома з Андрієм.
Багато написано про його буремну молодість, революційну діяльність, протести проти антиукраїнської влади. Як патріот і націоналіст Андрій чітко відчував ті моменти коли влада переходила червоні лінії українських національних інтересів і завжди стояв на чолі громадських протестів.
Але я би відзначив його видатну роль як державника і посадовця. В Україні таким як Андрій рідко коли вдавалося зайняти високі державні посади. Обрання Андрія Парубія головою Верховної Ради відкрило нам іншу людину – справжнього політика будівничого Української Держави. Як виявилося Андрій добре вмів не лише організовувати революції, але і керувати Державою.
Для нього влада була не метою, а засобом реалізації національних пріоритетів і цінностей. Попри складну політичну конфігурацію у парламенті він майстерно проводив через Раду необхідні суспільні зміни, які укріплювали Українську Державу. Підвищували наші спроможності, скріплювали українську ідентичність, формували національну стійкість перед небезпечним ворогом.
Він мав чіткі державницькі переконання і наполегливо реалізовував їх через інструменти політики і влади. Москва недаремно обрала його мішенню. Їй часто вдавалося маргіналізовувати українських патріотів у суспільних настроях. Робили це вони у різний спосіб і за великі гроші, використовуючі навіть сценічні майданчики і телевізійні шоу.
Цим підлим методам було важко протистояти, але Андрій не зламався. Він зміг. Він вірив, діяв і боровся. І головне був результативний для Української Держави.
Його ім’я тепер навіки у Пантеоні Українських Героїв!
Вічна пам’ять Андрію Парубію!
