Олег Медуниця
Шановні пані та панове, дорогі друзі!
Щиро дякую кожному з вас, що сьогодні прийшли на цей захід. Лондона — один з центрів світової демократії — тому саме тут важливо говорити про свободу і про тих людей, які сьогодні платять за неї найвищу ціну.
Сьогоднішній захід присвячений виставці «Справжні в’язні Путіна».
Вона розповідає історії людей, які опинилися у в’язницях сучасної Росії лише за те, що говорили правду, боролися за свободу або відмовилися підкоритися імперії.
Про саму виставку більш детально розповість виконавчий директор АБН Олег Вітвіцький. Я ж хотів би кількома словами розповісти про нашу організацію, яка стоїть за цим заходом.
Антиімперський Блок Народів — це не просто сучасна ініціатива. Це міжнародний рух із довгою історією боротьби. Він був створений у 1943 році в Україні, на територіях, контрольованих українським визвольним рухом, зокрема Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Тоді він мав назву Антибільшовицький Блок Народів. Його створили представники багатьох народів, які опинилися під владою радянської імперії — народів Східної Європи, Балтії, Кавказу, Центральної Азії. Після падіння Радянського Союзу багато хто на Заході повірив, що імперська проблема зникла. Але сьогодні ми бачимо, що це було лише ілюзією.
Російська Федерація зберегла головну рису своєї історії — вона залишається імперією. Імперією, яка тримається на контролі над десятками народів. Імперією, чия сила базується на експлуатації людських, природних та економічних ресурсів поневолених і колонізованих Москвою народів. Імперією, яка веде війни, руйнує міста, депортує людей і кидає у в’язниці тих, хто наважується виступити проти неї.
Саме тому після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну наша організація була перейменована в Антиімперський блок народів. Адже однією із головних загроз світовій демократії стала нова фома нацизму – російський імперіалізм. Він завжди був в Росії. І за часів царя і за радянського режиму, і особливо загостився у проявах під час правління Путіна.
І саме тут, у Великій Британії, доречно згадати важливий історичний урок. Британська імперія також була великою імперією. Але Велика Британія знайшла в собі політичну мудрість і силу дати своїм колоніям свободу. Сьогодні багато колишніх колоній є незалежними державами, партнерами Великої Британії і частиною міжнародної демократичної спільноти. Це приклад того, як імперії можуть трансформуватися і дати народам шанс на власне майбутнє.
Росія ж пішла іншим шляхом. Вона не змогла — і, схоже, не захотіла — відмовитися від імперської логіки. Замість цього вона намагається утримувати імперію силою, війнами, репресіями і страхом. Саме тому ми переконані, що справжній і тривалий мир у Європі можливий лише після деколонізації Росії. Коли народи, які сьогодні перебувають під владою Москви, отримають право на самовизначення і створення власних держав.
Це не радикальна ідея.
Це той самий принцип, на якому після Другої світової війни будувався новий світовий порядок. Світ стає безпечнішим тоді, коли імперії зникають, а народи стають вільними. Саме тому ми сьогодні говоримо не лише про політичних в’язнів. Ми говоримо про майбутню свободу народів представники, яких є на цих плакатах. А також про відповідальність демократичного світу не заплющувати очі на імперську природу сучасної Росії.
Дякую вам за вашу присутність, за вашу солідарність і за вашу підтримку боротьби народів за свободу.
Свобода народам! Свобода людині!
