Загибель наших морпіхів доводить лише одну тезу, яку ми намагаємося донести до суспільства та політикуму який рік поспіль – ніякого припинення війни не буде. Які б ініціативи не розробляла українська влада. Як би хто не хотів завершити війну з нашого боку.
Путіна не цікавить прізвище в кріслі українського президента. Бо його не влаштовує сам факт наявності президента самостійної та незалежної України. Його цікавить загибель нашої держави як такої. Ситуація, за якої він буде призначати нам генерал-губернатора.
Так само, як вбиваючи українців та роздмухуючи через своїх агентів впливу в політиці та медіа тезу про «війну олігархів», Путін знищував рейтинг Порошенка, вбиваючи українців та роздумуючи ту саму тезу, Путін буде політично вбивати Зеленського.
Саме тому, нашому президенту хоча б задля самозбереження варто врешті-решт зрозуміти хто його справжній ворог.
Зеленський – верховний головнокомандувач. І навіть якщо він сам не бачить себе в цій ролі, саме він буде відповідати за ситуацію на фронті та в безпековій сфері. А ця ситуація буде тільки погіршуватися.
Півдобове мовчання президента з приводу чергових вбитих – це погано. Виключення військового порядку денного з порядку денного країни – це не тільки погано, але й вкрай небезпечно.
Можна приспати суспільство перформансами із місцевими чиновниками. Але наслідки будуть дуже погані. Для всіх.
©️ Sergey Vysotsky
