Небайдужий Леонід

Під час чергової спроби штурму позицій наших захисників окупантами, особовий склад під керівництвом Леоніда Розмаїтого наносив вогневе ураження російським загарбникам, завдяки чому було зупинено наступальні дії ворога. Але не без наших втрат – ротаційна група підірвалась на вибухівці, де більшість бійців, нажаль, отримали тяжкі поранення. Молодший лейтенант Розмаїтий вів бій з кулемета ПКМ-7,62 і змусив групу піхоти окупантів відійти. Однак пізніше, внаслідок ворожого скиду мінно-вибухового снаряду, отримав множинні осколкові поранення ніг. Наш Герой, будучи пораненим, надав собі допомогу і залишався один на позиції. Через дві години після отримання поранення до Леоніда Розмаїтого під вогнем противника прорвався ротаційний підрозділ, військовослужбовці якого передали пораненого молодшого лейтенанта евакуаційній бригаді. Нажаль, у ході евакуації, внаслідок отриманих поранень Леонід Розмаїтий помер. Це було за день до нового 2025 року…

Побратим Миколай, позивний «Борода» розповідає: Леоніда поважали, з ним радились, до нього прислуховувались. Він будь-яку ситуацію приймав із посмішкою, що велика рідкість на війні. З ним були спокій і надійність, підтримка в будь якій ситуації.

Леонід Розмаїтий народився у Києві 16 вересня 1986 року. Він дуже любив своє місто, свою країну та мав загострене почуття справедливості. Для його рідних та друзів не було неочікуваним, коли він з перших днів повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ у складі 204 окремого батальйону територіальної оборони.

Вранці 24 лютого 2022 року Леонід Розмаїтий приїхав до Льодового стадіону на місце своєї роботи, та став організовувати розміщення груп територіального опору.

У квітні 2022 року Леоніда Розмаїтого призначили командиром стрілецького відділення стрілецької роти у складі 242 окремого батальйону ТРО. У травні 2022 року взяв участь в бойових діях поблизу міста Бахмут Донецької області. Під його командуванням були відбиті атаки ворога та утримані наші позиції. Після виконання розпоряджень у складі кількох осіб добровільно повернувся на позиції, щоб передати їх ротаційному підрозділу і забрати загиблого побратима, внаслідок чого зазнав першу акубаротравму (контузію). За мужність і героїзм був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Друг Вадим розповідає: під час базування у школі, куди перейшли працівники Льодового стадіону, були і працівники школи разом зі своїми дітьми. Розумієте, Льоня був такою людиною, яку всі поважали за його справи та відношення до людей. Я добре пам’ятаю, як він телефонує з Бахмута та каже – у «Балу»¹ день народження знайди йому іграшковий автомат, але схожий на справжній! Ух, каже Вадим, скільки я цих автоматів перешукав, знаходжу, знімаю відео, як він працює, відправляю йому, а він мені – це не те, він же як іграшка виглядає, шукай ще! А на мої питання як ти, як хлопці, що треба? Відповідь одна – все добре, нічого не треба, тільки знайди дитині подарунок! Коли я дізнався скільки у нього нагород, а їх дуже, дуже багато, я здивувався, бо він ніколи про нагороди нічого не розповідав – для нього нагородою було життя та щастя людей! До речі, в свій час, Льодовий стадіон відновив свою роботу завдяки наполегливим діям Леоніда Розмаїтого.

У вересні 2022 року безпосередньо брав участь в визволенні Харківщини – в районі населених пунктів Уди та Козача Лопань. У квітні 2023 року добровільно виконував бойові завдання по захисту сектора у місті Бахмут. Він допомагав командиру взводу приймати стратегічні рішення та перейняв організацію логістики й внутрішньої комунікації. 20 квітня 2023 року, діючи в умовах щільної північно-західної частини міської забудови, Леонід Розмаїтий з гранатомету знищив розрахунок коригувальників вогню та снайперів, що знаходились у будівлі, чим забезпечив безпечний підхід підрозділу роти, а також відхід суміжних підрозділів із забудови, що до того опинилися в оточенні окупанта. У ході виконання бойового завдання отримав другу акубаротравму.

Друг Денис розповідає: відповідальний та готовий відразу прийти на допомогу, таким він був!

– Одного разу в 7 класі під час чергування в їдальні, виникла проблема з відсутністю дріжджів. Школа зіткнулася з проблемою неможливості подати обіди для всіх учнів. В цей момент Леонід викликався привезти дріжджі. З чим бездоганно впорався та нагодував школу. Це було в 7-му класі.

– В 11 класі, вирішив питання доставки мультимедійного обладнання для класу-музею історії власними силами та за власні кошти.

– Завжди приймав участь у шкільних «капусниках» як режисер, він ставив вистави!

Леонід Розмаїтий був справжнім лідером, якому побратими довіряли свої життя, бо він був поруч. Для нього йти в розвідку була часта історія, як і піти у групі добровольців для евакуації тіла побратима. Він був людиною, справжньою людиною! У березні 2024 року наш герой тимчасово виконував обов’язки заступника командира роти з морально-психологічної підтримки бійців та приймав активну участь у житті підрозділу. На рахунку Леоніда Розмаїтого багато героїчних вчинків, як і орденів та медалей, на які він, до речі, не зважав уваги. Люди, Україна та добрі справи для нього були життям!

Мама розповідає: він завжди намагався робити так, щоб усім було добре та був справедливим, навіть так скажу – це почуття в ньому було дуже загострене! Коли він заїхав додому, на початку повномасштабного вторгнення, я йому кажу – давай я замість тебе піду воювати, ти ж не військовий. Мама, каже Леонід, зараз той час, коли всі чоловіки повинні взяти зброю та захищати Україну! Мій Льоня був перфекціоністом, з дитинства. Одного разу я проводжала поглядом з вікна його до школи, і бачу він повертається, може щось забув? Коли відкрив двері, я його запитала – що трапилось? А він каже, що стрілки на брюках треба підправити. Мій син часто робив суботники біля нашої багатоповерхівки, висаджував квіти та старанно доглядав за територією біля будинку. А коли ми слухали симфонічний концерт, він міг сказати, що ця скрипка «фальшивить» та був правий, бо в нього був чудовий слух.

З листопада 2024 року Леонід Розмаїтий був командиром стрілецького взводу стрілецької роти у складі 242 окремого батальйону у ТГр «Вугледар». В умовах бойових дій відважному офіцеру фактично з нуля вдалось створити боєздатний військовий підрозділ, який чинив суттєвий спротив російським окупантам.

За декілька днів до нового 2025 року молодший лейтенант Леонід Розмаїтий знаходився на бойовому чергуванні. Ввечері, тактично застосовуючи резерви особового складу для стримування росіян, надав наказ закріпитись чотирьом військовослужбовцям на ВП «ХУРМА». Внаслідок тяжкого бою, утримуючи позицію, наші захисники отримали поранення. Леонід Розмаїтий надав побратимам медичну допомогу і організував евакуацію, залишився сам тримати оборону позицій.

У наступні дні Леонід Розмаїтий займався налагодженням комунікацій між підрозділами, рятуванням бійців із суміжних підрозділів. Це все виконувалось дуже професійно і успішно з військової точки зору.

Нажаль, війна забирає найкращих. Леонід Анатолійович Розмаїтий залишив за собою світлу пам’ять та велику повагу. За його плечима багато добрих справ та героїчних вчинків. Вічна пам’ять Вам, Небайдужий Леоніде!

Євген Зінченко