Кожна палиця обов’язково має два кінці. Така вже філософська істина.
Палиця короновірусної пандемії їх також має.
Про поганий ми вже всі наслухані. А який добрий?
Вона, пандемія, як і сьогоднішня російсько-українська війна, розставляє всі крапки над «і». В тому числі дає нам шанс позбутися багатьох не найкращих рис національного характеру й натомість плекати і формувати добрі – конкурентні в глобальному життєвому просторі і боєздатні для зайняття належного нам місця під світовим сонцем.
За два тижні в Україну повернулося понад 100 тисяч наших співвітчизників, які шукали кращої долі у світах, але, коли грянула біда, виявилися там нікому не потрібними і шукають прихистку у рідної землі. Тож геть відчуття меншовартості, зневажливого ставлення до своєї вітчизни, самоприниження й самобичування (на зразок фаталістичного «Такі ми вже є!»)! Натомість плекаймо власну гідність, гордість за Україну і за сам факт її існування!
Такою вже є природа людини, що щасливими митями вона тішиться наодинці, але в біді тягнеться до гурту. Саме гуртом ми подолаємо біду! Сьогодні, як і під час Майдану, тішать кращі зразки громадянської взаємодопомоги. Це слід закріпити і характерний для українця індивідуалізм органічно поєднати із національним солідаризмом, а внутрішнє чуття переваги свого власного над громадським замінити обов’язком перед громадою і перед національною спільнотою.
Хай наша держава ще недостатньо досконала, але саме вона є найкращим інструментом колективного національного порятунку. Тож відкидаймо меншовартісне ниття, що ми нездатні до самостійного державного життя, а тим більше паразитарне відношення до неї (як от «А що мені дала держава!?»), зціплюймо зуби й удосконалюймо її разом!
А ще – коли, як не нині:
– брак вольовитості замінити на волю до життя і жагу перемоги,
– сентиментальну чуттєвість – на прагматичний раціоналізм,
– бунтівливий анархізм – на дисциплінованість та порядок,
– надмірну толерантність – на войовничу готовність відстояти своє,
– пристосуванство – на рішучість творити свою долю своїми руками,
– упертість – на послух провідникові,
– надмірну довірливість – на прагматичний національний розрахунок.
Кожен може самотужки продовжити цей антонімічний перелік.
Без сумніву є одне – наше життя буде розділене межею пандемії.
Станьмо після неї кращою і сильнішою нацією!
Олександр Сич
