Путін так і не зміг придумати притомний «казус белі» для нападу на Україну. Врешті, він облишив безглузді спроби розповісти про якісь «українські теракти», і в своєму зверненні назвав справжню причину атаки: незалежність України.
І це справді так: саме наша свобода стоїть на перешкоді планів Путіна відновити російську імперію неволі.
Тому нинішня війна – це війна за незалежність.
Ми продовжуємо робити те, що не завершили наші попередники сотні років тому. Це відкладена війна, яка почалася не зразу після проголошення суверенітету 1991-го, коли ворог був слабким, а через кілька десятиліть, коли він, набравши сили, намагається нас повернути.
Дехто хоче назвати цю війну вітчизняною, щоб підкреслити її масовий характер. Але не треба цього робити. Не варто повторювати російські пропагандистські бренди, які вже не відмити від совка, георгіївських стрічок, мемів, що Росія використовує, аби мобілізувати на боротьбу проти всього українського.
Наша війна водночас є продовженням століть боротьби за свободу і є унікальною за своїм масовим характером. Не вперше в історії ми стаємо народом – військом, розгортаючи опір всюди і всіма силами. І військові, і кожен українець спиняє ворога своїми силами!
Тому варто назватися Народною війною за незалежність.
Певен, саме такий погляд на нашу боротьбу, який віддає шану нашим попередникам і підкреслює масовий героїзм сучасників – ще один крок до перемоги!
