Часом аж німієш, відчуваючи, що саме зараз, у тебе на очах, українці вкотре повторюють столітні помилки.
«Однією з багатьох причин того, що революція наша не була вповні використана нами, – був, безперечно, брак витвореної ідеології.
Збройна акція йшла під знаком стихійної емоції, що ніколи не може охопити ширших історичних перспектив».
Це роздуми Євгена Маланюка в еміграції, які він написав приблизно сто років тому. Воїн війська УНР міркував про те, чому чергова боротьба за Україну була програна росіянам. Того разу – більшовикам.
Сьогоднішня наша боротьба має шанс повторити ці ж помилки, якщо український військовий і цивільний громадянин не будуть сприймати російсько-українську війну в широкому історичному контексті.
Проблема російської мови в публічному просторі, толерування всього іншого російського, байдужість до потреб війни, тупа показна розкіш, «какая разніца» у будь-чому…
Вся ця ницість пробивається зараз то тут, то там тільки тому, що сучасна звитяга українців багато в чому виглядає і сприймається як емоційний порив у відповідь на нібито випадковий виклик. І знову без «витвореної ідеології» і без «охоплення ширших історичних перспектив».
Багато хто з нас і досі не відчуває масштабу проблеми. Немає розуміння, що сьогодні відбувається те, що вже повторювалося десятки разів перед тим.
Тільки історична лінза у прицілі нашої гвинтівки й чіткіша ідеологізація нашої боротьби на фронті і в тилу зробить нас сильнішими, дасть більше шансів на перемогу і гарантує безпечне й заможне майбутнє після війни.
Михайло Басараб
