Вибори відбулися. І хоча ще не в усіх регіонах оголошені остаточні результати, можна підвести перші висновки – влада «слуг» очікувано зазнала нищівної поразки. Як організаційно, так і за результатами.
Декілька фактів:
1. Найнижча явка в історії, як результат розчарування роботою Зеленського. Не допомогло навіть фейкове т.зв. «соцопитування».
2. Повний безлад у виборчих комісіях. В одних місцях бракує бюлетенів, в інших їх чомусь погасили, десь не обладнані кабінки. В Запоріжжі та ряді інших міст, наприклад, не надрукували плакати з кандидатами в мери. Це дуже суттєві порушення.
3. Організація незаконного опитування продемонструвала, що у Зеленського вже немає влади. «Слуги» змогли залучити тільки дітей, яких громадяни виганяли з дільниць і до яких ніхто не підходив.
4. Зеленський програв місцевій владі. Громади, де місцеві голови йшли на вибори від проукраїнських сил – отримали проукраїнську більшість. Де від проросійських – відповідно в місцевих радах зросла кількість колаборантів. Це демонструє програшну стратегію Зеленського, спрямовану на конфлікт з місцевими елітами та повне нерозуміння системи місцевого самоврядування.
4. Європейська Солідарність – єдина політична сила, яка виборола представництво в усіх без виключення обласних радах. І це має особливе значення на Півдні та Сході країни! «Слуги» не матимуть власних представників в трьох обласних центрах. ОПЗЖ – в шести обласних радах.
Піар-технологи почали нашвидкоруч змінювати образ Зеленського. Він вже не фонтанує фантазіями про будівництво нового міста на березі моря чи значним зростанням економіки, а намагається вдавати з себе патріота та «міцного господарника».
Саме тому він почав згадувати Майдан, хоча не має до нього, м’яко кажучи, жодного відношення. А останній виступ у Верховній Раді перетворився на брехливий звіт.
Vox Ukraine детально проаналізувало виступ президента та з’ясувало, що більшість його фактологічних висловлювань (55%) були або брехливими, або маніпулятивними.
Він збрехав про те, що падіння економіки, як і відсоток смертності від Ковіду, в Україні менші, ніж в інших країнах.
Збрехав, що опалювальний сезон починається з рекордними запасами газу та вугілля.
Збрехав, що була повернута кримінальна відповідальність за незаконне збагачення.
І про відновлення професійно-технічної освіти збрехав. Як і про те, що тільки влада закуповувала засоби індивідуального захисту для лікарів і про нові апарати ШВЛ. Хоча загальновідомою є гірка правда, що з Державного фонду боротьби з коронавірусом не було закуплено жодного апарату штучної вентиляції легень.
Якщо до цього Зеленський міг годувати всіх обіцянками, то сьогодні доводиться вже звітувати й він перетворюється у відвертого брехуна.
Але одразу після виборів ми стали свідками початку реваншу та демонтажу держави.
Країна повертається у 2013 рік.
Антикорупційна система, яка вибудовувалася впродовж 6 років після Революції Гідності на межі знищення. НАЗК паралізовано – не мають доступу до реєстрів. Окружний адміністративний суд Києва блокує діяльність НАБУ своїм рішенням щодо Ситника. Влада змусила подати у відставку керівника САП, а комісію з обрання його наступника сформувала виключно з лояльних до себе людей.
Рішення Конституційного Суду України – подвійна політична гра. Мільйонерам з партії «За Майбутнє» не вигідно демонструвати свої статки, а колаборантам з ОПЗЖ вигідно кинути Україну в обійми Росії. Зеленському це теж вигідно, бо відкриті декларації підвищували градус незадоволення владою.
На розгляді у Конституційному Суді перебуває справа щодо конституційності Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Цілком ймовірно, що він стане наступною мішенню. Як і історичний мовний закон – розгляд призначено на найближчий час.
Кажуть, що ідіотів історія не вчить. А я б нагадав керівництву держави, чим закінчилася подібна гра у 2013 році – Революцією Гідності та втечею Януковича у Ростов. І досить аплодувати блюзнірському наказу Зеленського відкрити доступ до реєстру декларацій! Бо це було зроблено ще у 2016 році і точно не ним.
Прийшовши до влади, Зеленський ніяк не протидіяв Медведчуку та Коломойському, які планомірно руйнували антикорупційну інфраструктуру. Це завершилося скандальним рішенням Конституційного Суду. Крім того, поданий ним «законопроект» про «відновлення довіри до конституційного судочинства», яким передбачає «визнати рішення КС «нікчемним» та фактично розпустити КС також порушує Конституцію.
Якщо КС розпустять, то звільнять всіх суддів, в тому числі і тих 4-х, які голосували проти вкрай скандального рішення. А потім «слуги» створять новий, повністю підконтрольний олігархам та проросійським силам орган, бо підбором суддів займатимуться Єрмак, Портнов, Смірнов та Татаров. Бо інших «кадрів» у Зеленського просто нема. Я вже промовчу, що такий підхід порушить правові основи держави та зруйнує демократичний принцип розділення гілок влади!
Тобто перед нами розіграли чергову серію серіалу, результатом якої повинно стати рейдерське захоплення Коломойським-Медведчуком Конституційного Суду.
Безперечно, одіозні судді мають бути позбавлені повноважень, але точно не шляхом конституційного перевороту імені Зеленського, як і не шляхом остаточного захоплення КС проросійським олігархатом.
Я, як народний депутат та член комітету з питань запобігання і протидії корупції Верховної Ради минулого скликання чудово пам’ятаю, який супротив новим реформам чинили представники влади часів Януковича. І я знаю, що зараз багато хто з державних службовців, прокурорів, суддів та депутатів радіють аморальному рішенню Конституційного Суду, бо їм не треба буде вказувати всі свої незаконно отримані статки та нести за них відповідальність.
Думаєте нам не чинили опору? Коли ми починали антикорупційну реформу початкові позиції були значно гірші – не було більшості у парламенті під ці закони, а тому необхідно було домовлятися та шукати компроміси з різними політичними силами. Але є результат – революційне електронне декларування статків держслужбовців було введено.
І так, всі ці виграші в лотерею Ляшка або десятки коштовних ікон депутатів від Опоблоку вкрали значні відсотки нашої підтримки. Бо люди здебільшого не розбирались про яких саме депутатів йде мова, а тому просто обурювалися великим статкам. Але коли вже був створений фундамент, то до влади прийшов Зеленський, який за півтора року перетворився на весільного кардинала та ВІП-агітатора партії «слуг».
Натомість функцію керівництва процесами у державі перебирали на себе олігархи з рейдерським минулим та працівники Офісу президента з російським слідом.
Зеленський знав про рішення Конституційного Суду наперед. Він точно знав про подання 47 депутатів з ОПЗЖ Медведчука та «За майбутнє» Коломойського, які часто допомагають владі. Але нічого не робив – мабуть тільки просив, щоб рішення було оприлюднено вже після дня виборів, щоб остаточно не вбити рейтинги власної партії. Ті ж, хто насправді керують країною, вирішили застосувати свій рейдерський досвід та остаточно захопити весь Конституційний Суд.
Власний ручний Конституційний Суд відкриває великі можливості і якщо він опиниться в руках проросійського олігархату, то про хоч якусь законність в державі говорити точно не доведеться.
І закриттям реєстрів справа не обмежується. Медведчук пішов ва-банк. Конституційний суд одразу після виборів руйнує всі досягнення Революції Гідності та паралельно з цим усі медіа, які контролюються кумом Путіна, транслюють тезу про необхідність перевиборів у Верховну Раду та переобрання президента.
Зеленський користувався послугами депутатів від ОПЗЖ та виростив у себе під боком ворога України, який зараз насміхається над імпотентністю влади.
Скасування в КС закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» може стати останньою краплею, що виведе людей на Майдан, але на цей випадок у проросійських сил є власний сценарій. Тому необхідно консолідуватися навколо патріотичних сил та готуватися дати відсіч черговій так званій «російській весні».
Який же вихід із ситуації?
Не можна беззаконня побороти, порушуючи закон, а пожежу загасити бензином. Зеленський вже одного разу відкрив цей ящик Пандори, коли в неконституційний спосіб, завдяки рішенню того ж самого Конституційного Суду, достроково розпустив Верховну Раду. Тепер ми бачимо наслідки, які в майбутньому нам і доведеться виправляти. Необхідно консолідувати демократичну державницьку українську більшість в суспільстві та негайно зупинити хаос.
Українці дуже великою кров’ю оплатили Незалежність, щоб дозволяти невігласам продовжувати з нею жартувати!
Ігор Артюшенко
