В четверту суботу листопада ми вшановували найбільш трагічну дату в історії української нації – День пам’яті жертв голодоморів, в результаті яких загинуло, за різними оцінками, від 7 до 10 мільйонів українців.
Завдання сьогоднішнього українського покоління – пам’ятати про ті страшні події. Пам’ятати й для вшанування наших пращурів, які загинули через людиноненависницький радянський комуністичний режим, і для того, щоб не допустити повторення трагедії. Адже той, хто пам’ятає помилки минулого, той ніколи не допустить їх в майбутньому.
Ці трагічні події повинні стати уроком для України, бо вони демонструють, що відбувається, коли українці не можуть об’єднатися між собою і програють свою боротьбу за Незалежність. В результаті сюди приходять російські окупанти та влаштовують геноцид.
Російська агресія триває і сьогодні – загрози нікуди не зникли, а тому українці мають пам’ятати історію і робити висновки.
Сьогодні проросійський реванш крокує країною. Українська влада, як і багато цивілізованих країн, вже визнала Голодомор геноцидом українського народу, але залишаються люди, які знищують пам’ять про загиблих. Напередодні трагічної дати у Запоріжжі буквально поруч з відділком поліції вандали розбили меморіальну дошку, встановлену на вшанування пам’яті загиблих від Голодомору дітей. У тому будинку у 1933 році загинуло 788 дітей. Це були діти з сіл, батьків яких вбили голодом. Їх привозили до обласного центру, а влада віддавала в «будинок малютки», де їх чекала тільки смерть.
У серпні цього року такі ж вандали сплюндрували «дівчинку з колоском» у Києві – один із символів пам’яті всіх українців про геноцид.
Тож нам з вами ще багато треба працювати, щоб пам’ять про геноцид українського народу окупаційною комуністичною владою була непохитною та жила у віках.
Але повернемося до справ, пов’язаних з сучасністю. Сьогодні вже всі відчувають на собі наближення економічної катастрофи – зростають ціни, знецінюється гривня, підприємства скорочують працівників, а зарплата падає.
Перші проблеми з бюджетним забезпеченням бачимо навіть по роботі медичної сфери. На Запоріжжі в частині лікарень вчасно не виплатили заробітну плату, працівники швидкої допомоги скаржаться, що їм не виплачують «ковідні» надбавки, які зі слів Зеленського та профільного міністра є обов’язковими, а директор обласного центру екстреної медичної допомоги на камеру заявила, що на зарплати медичним працівникам не вистачає 27 млн. грн. Частину працівників медичного університету відправляють у «простій». І це, в умовах епідемії, коли медицина є життєво необхідною сферою!
Подібна ситуація не тільки у моєму рідному Запоріжжі, але й в інших містах, адже проблема системна – НСЗУ не виконує договір і не виплачує лікарням гроші.
Програми матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України профінансовані лише на 57%. Досі не закуплене для армії пальне на 4,7 млрд. грн. та харчування на 3,8 млрд. грн. В умовах війни!
Екстрено припинилися життєво необхідні бюджетні програми, а саме розвиток екстреної медицини та ремонт газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород, яким Україна транспортує газ до Європи.
Підвищення окладів вчителям знову перенесено, а кажучи відверто – скасовано.
Згідно з даними Держазначейства, станом на сьогодні не оплачено зобов’язань на 9,4 млрд., з них 3 млрд. по захищених видатках (зарплата бюджетників). Люди Зеленського тікають, як щури з корабля, та заявляють про неминучу катастрофу – навіть призначений головою Офісу реформ Саакашвілі вже не приховує цього.
В чому ж проблема?
А все дуже просто – занадто хитрий, жадібний, але не дуже розумний керівник в умовах повноти влади не зміг впоратися з роботою. При плануванні бюджету на цей рік, Кабмін розраховував наприкінці року отримати 77 млрд. грн. зовнішніх кредитів. Тобто влада жила з розрахунку, що 100% їм ці кошти позичать. Але потім відбулося декілька загальновідомих скандалів зі зміною керівництва Нацбанку, скандальним рішенням КСУ щодо діяльності антикорупційних органів та електронного декларування, і МВФ відмовив у наданні чергового траншу. Все це можна було скоригувати, але друзі Зеленського та так званий «дорожній картель» не могли зупинитися та вимагали все більшого фінансування на проекти «великого крадівництва».
Але ось і настав кінець року. Дефіцит бюджету близько 200 млрд. грн.
Що робить Зеленський? Правильно, запускає станок та через механізм рефінансування банків збільшує обсяг грошової маси. Це врятує ситуацію на короткий час, але результат буде видно дуже скоро – ціни зростуть і по факту люди отримають значно менше.
Справжня катастрофа чекає нас у наступному році. Хочу нагадати, що минула влада передала Зеленському країну з 4,5% ростом економіки, 132 мільярдами в казні та з дієвою програмою МВФ. Щоб зберігати динаміку необхідно було просто продовжувати її виконувати, а не розповідати про власні підліткові фантазми з силіконовими долинами у Харкові, діснейлендом на Хортиці та новими містами на березі Чорного моря.
Головна причина сучасної економічної кризи – Зеленський та його некомпетентні дії.
І щоб якось компенсувати відсутність грошей на витратні статті бюджету Уряд вирішив підвищити оподаткування малих підприємств. В Україні 1 895 489 активних ФОПів, які за рік сплачують до бюджету 24 млрд. 952 млн. грн. податків. Ви розумієте, що це величезна армія активних та дієвих людей, яких проти себе налаштовує нинішня влада?
Я розумію, що сума податків трохи менша за дорожній фонд, але ж це гроші, за які утримують лікарні, школи, елітну палату Зеленського у Феофанії та поліцейських, які слідкують, щоб ФОПи не працювали у суботу.
«Дай людині рибу, і ти нагодуєш її тільки раз. Навчи її ловити рибу, і вона буде годуватися нею все життя» – дуже популярне прислів’я, про яке, мабуть, ніколи не чув Зеленський. На жаль… Брак освіти дається взнаки.
Для того, щоб допомогти ФОПам, треба зменшити податкове навантаження, полегшити дозвільну систему, відтермінувати або взагалі відмовитися від РРО. Сила приватного сектору в його гнучкості. Підприємці швидко пристосовуються до нових умов, розробляють та втілюють нові бізнес-плани, економіка житиме, а люди – працюватимуть.
Натомість з неадекватною посмішкою на обличчі Зеленський обіцяє популістичне рішення – роздати по 8 тис. грн. усім підприємцям, хто доведе, що постраждав від карантину. І я не буду черговий раз нагадувати, що в бюджеті діра, що вчасно не виплачується заробітна плата медичним працівникам, а армія не забезпечена бензином. Річ у тім, що 8 тис. грн., хоч і не малі кошти, але для приватного підприємства з найманими працівниками – це копійки. Це не інвестиція в розвиток і навіть не компенсація за оренду приміщення. Це пустий піар Зеленського для тих, хто ніколи не займався бізнесом. Він викличе чергову хвилю ненависті до самозайнятих людей, але не вирішить їхніх проблем.
Усі розвинені країни компенсовували витрати підприємців на початку локдауна – весною, а сьогодні вже розуміють, що карантин – то надовго і треба вчитися з ним жити. І в Україні компенсувати карантинні витрати треба було ще навесні, коли гроші в бюджеті були. Але коли половина «ковідного» фонду була «закатана в асфальт» – подібні витрати уряд може реалізувати тільки шляхом вмикання друкарського верстату, бо ніяка з міжнародних фінансових установ гроші Зеленському вже не дасть.
Чим це закінчиться зрозуміло навіть школяру – галопуючою інфляцією, коли завтра за ту подачку у 8 тисяч можна буде купити менше, ніж сьогодні за 4 000.
Країною керують невігласи.
Ігор Артюшенко
