Енн Епплбом, американсько-британська журналістка, історикиня й письменниця, авторка для The Atlantic та лауреатка Пулітцерівської премії
Джерело: Епплбом на Substack
Наступного тижня, можливо, відбудеться зустріч між президентом Путіним і президентом Трампом. Знову багато хто розмірковує про можливий кінець війни — що потрібно, щоб обидві сторони припинили бойові дії. Саме цій темі була присвячена моя розмова кілька тижнів тому з російським журналістом Костянтином Еггертом, який працює на Deutsche Welle — міжнародну медіакомпанію Німеччини. Коли я вперше його зустріла, він працював у “Комерсанті” — одній із найкращих газет Росії. Тепер, як і багато інших знайомих мені росіян, він живе у вигнанні. Це інтерв’ю було створене для російськомовної аудиторії DW, але також опубліковане англійською.
Найголовніше, що варто повторити зараз, перш ніж спекуляції посиляться: ця війна — не за територію. Путіну не потрібні додаткові сотні квадратних кілометрів Донеччини. Його цілі — ідеологічні. Він хоче знищити всю Україну, зробити її частиною нової російської імперії чи сфери впливу і використати цю перемогу, щоб підірвати НАТО та Європейський Союз. Ще 20 червня він заявив, що “вся Україна” належить Росії. Державне російське інформаційне агентство РІА Новини 30 липня опублікувало дві статті, у яких стверджувалося, що “ніхто не має залишитися живим в Україні” і що “Україна дуже скоро припинить існування”. Наразі Путін досі вірить, що може досягти своїх цілей. Поки він не переконається у зворотному, війна триватиме.
Цього тижня Стів Віткофф, представник Трампа, знову перебував у Москві. Без сумніву, там обговорювали гроші й енергетику. Можливо, російська економіка є більш крихкою, ніж здається, і, можливо, Путін шукає тимчасове припинення вогню, хоча ніколи не говорив про це публічно. Можливо, як вважають деякі з оточення Трампа, його можна підкупити, щоб він припинив війну. Але жодне припинення вогню не буде тривалим, доки Росія не усвідомить, що ця війна — помилка, реваншистська імперіалістична авантюра, і доки Росія не визнає, що Україна — справжня країна, а не частина Росії. Нам і надалі потрібна солідарність, чіткість, послідовність, тиск справжніх санкцій (а не випадкових, наприклад, проти Індії) і постійна військова підтримка України, щоб рухатися в цьому напрямку.
