Прочитав сьогодні нове розслідування команди CIT щодо скупчення російської техніки та підрозділів вздовж українського кордону. Розслідувачі, спираючись на мапу, яку оприлюднили Military Times з посиланням на Начальника Головного управління розвідки МО України Кирила Буданова, показали декілька відео з TikTok, провели певні стримані оцінки щодо переміщень та загалом підкреслили, що нарощення сил відбувається значно повільніше, ніж навесні 2021 року.
Також лунали оцінки, якщо темпи нарощення будуть зберігатись, то десь на січень вони вийдуть на рівень весни 2021, або вище. Цікавий момент описаний щодо Єльні, з якої власне і почалась резонансність теми у Західних ЗМІ. Якщо дані, які навели в CIT правдиві, то РФ просто розмістила там техніку без особового складу. Людей, ймовірно, або не вистачає, або їх немає де розквартирувати. Хоча у разі потреби перекидати особовий склад можна більш непомітно і швидко та не потрібно його довгий час тримати в полях на морозі. Тож Єльня поки недоукомплектована. Можливо саме наявність техніки та відсутність особового складу і є тією розвідувальною ознакою, що переполохала західні розвідки.
В будь-якому разі ситуація з кількістю БТГр фактично не змінилась, а подекуди їх стало навіть менше ніж навесні. Але ситуація може змінитись динамічно, саме під час навчань Захід-2021 РФ відпрацювала досить швидке і масштабне перекидання техніки та особового складу, тому ризики звичайно залишаються, але, ймовірно, не військові ознаки, а певні політичні інсайди та розвідувальні дані стали причиною більшого занепокоєння. Бо рішення про відкриту фазу агресії буде виключно політичне, прослідкувати його суто по параметрах концентрації сил фактично неможливо.
Якщо рішення Кремля буде лежати в площині логіки та раціональності, то ймовірність масштабного вторгнення не є високою. РФ не зможе втримати значну територію такими силами, може лише завдати матеріальну шкоду, завдати ракетні удари по військовим об’єктам і сподіватись на якісь політичні поступки по ОРДЛО, після яких неодмінно швидко відкотиться назад (по прикладу Грузії). Умови для окупації навіть лівобережної частини України на відміну від Криму та Донбасу надто складні, переважна частина населення критично ставиться до РФ і значна частина готові воювати, проводити операції як у складі регулярних сил, так і в якості партизанських загонів. До того ж фактор неочікуваності втрачений, на боці України також і союзники, які висловлюють готовність якщо не воювати з РФ, то хоча б надавати Україні сучасну летальну зброю. Також у разі відкритої агресії миттєво будуть введені пекельні санкції, що в сумі робить ціну такої операції надто високою та водночас не гарантує досягнення політичних цілей.
Тому я бачу в цій концентрації сил іншу мету – це нависання по більшій частині периметру українського кордону несе більш психологічну мету для політичного тиску, при цьому вказані формування не будуть перетинати кордон в будь-яких інших місцях, крім ОРДЛО, бо для Москви важливо залишитись під маскою та зберегти хоча б формальний status quo з іхтамнетами, або ж прийняти ряд законів (що і робиться наразі), які дозволять “легалізувати” участь кадрових російських вояків в бойових діях, але у тих самих формуваннях 1 та 2 АК на Донбасі, щоб Путін міг продовжувати зберігати дистанцію для можливостей перемовин з Заходом та виторговування нових поступок, в тому числі по ПП2. Ціна газу наразі сприяє для укріплення РФ, було б досить ірраціонально йти на відкриті кроки, які б обумовили ембарго та міжнародну ізоляцію.
По нещодавнім заявам СЗР Росії та секретаря Ради безпеки РФ Ніколая Патрушева можна зрозуміти, що РФ прагне оголосити себе “миротворцем”, який захищає “нарід Донбасу”. Тобто, ймовірно, у Москвві розглядається також сценарій введення “миротворців”, після можливої провокації руками бойовиків ОРДЛО та нетривалого загострення бойових дій на Донбасі по типу Дебальцевого, коли РФ спробує ще відкинути сили ООС із займаних позицій. От власне для того, щоб таке відсування проходило легше і потрібно тримати значні нависаючі сили вздовж всього кордону, особливо націлені на райони тилового забезпечення ООС.
Тому зимове загострення, як і операція в районі Дебальцевого ймовірне, а от повномасштабне вторгнення якщо і відбудеться, то буде скоріше спонтанним та емоційним кроком, ніж прагматичним планом.
Деякі Західні країни вже заявили про готовність направити в Україну радників, тобто свій невеличкий контингент в декілька сотень солдатів і офіцерів. Військові НАТО, звісно, поки не готові воювати, але готові стати тим фактором стримування, який Москва може побоятись перейти. Бо санкційний фактор стримування сам по собі хоч і ефективний, але повільний та недостатній, тому і зброя і військові НАТО потрібні. Не хочу називати їх “живим щитом”, скоріше гарні друзі, які перед бійкою з хуліганом самою своєю присутністю можуть схилити чашу терезів в бік відмови хулігана від зловорожого наміру, бо одна справа кидатись в бійку проти меншого за себе та інша якщо у меншого поряд є старші й сильніші товариші.
Україна на загальнонаціональному рівні також має вживати активні кроки, щоб демонструвати готовність дати відсіч агресору. Це також буде і сигналом Заходу, що ми готові битись до останнього, і наша готовність та стійкість будуть додатковим фактором ще активніше підтримувати нас.
