Йосиф Сірка
Коли появилися санкції проти оліґарха Козака та відомих його «медведчуківських каналів», то багато-хто зітхнув з полегшенням, мовляв – нарешті! Та невдовзі послідували наступні довгоочікувані новини – санкції проти кума Путіна – Медведчука, а згодом і проти його дружини – бізнесменки Марченко. Оскільки йшлося про дуже поважне обвинувачення – підтримку тероризму, то кожен чекав на наступний крок, бо ж московити тероризмом вже 7 років нищать не тільки історичні здобутки 29-річної Незалежности українців, але й тисячі людських життів.
Втрати майже 15 тисяч людей, десятки тисяч поранених, евакуйованих, загнаних на еміграцію (часто і добровільно), переселенців, покалічених фізично й душевно не можуть залишити в спокою кожного громадянина України. Щоденні повідомлення про «чергове порушення» російсько-окупаційними військами угоди припинення вогню, свідчать не про «порушення» миру, але про тривалу війну Росії проти України. Дивує, що президент Зеленський сам вже кілька разів був на лінії фронту і навіть возив туди закордонних посадовців (зокрема европейських), які могли переконатися, що лінія фронту небезпечна, бо всі ходять в охоронних жакетах, а він офіційно твердить про «тишу», яку щодня московський ворлог порушує. Іншими словами – «тиші» не було й нема, а щоденні полювання російських снайперів, у супроводі гранатометів та гарматних пострілів, по українських позиціях та по мирних мешканцях прифронтової лінії, щодня, то вбивають, то калічать українських захисників, чи цивільних.
Саме оце – бажане – президент подає за дійсне, а в найновішій афері, стосовно державної зради в Офісі президента України, повторюється завживаний метод брехунів-пропаґадистів, який застосовували большевики, починаючи 1917 роком, а гітлерівський брехун-пропаґандист Ґебельс це удосконалив. Та сьогодні не 1917 і не 1939-44 роки. Сьогодні брехня протягом хвилин може облетіти світ, але її таки зловлять. Щоправда, щоб брехню було важче виявити, то російські спецлужби запровадили «новаторство» – закидають іншу брехню. Виглядає так, що Офісом президента України керує кремлівський «фахівець брехні», оскільки з появою можливости побачити фільм-рослідування журналістів Bellingcat стосовно спецоперації «Ваґнерівці», в українських ЗМІ почало щодня з’являтися щось таке, чого ніхто від цього президента не очікував.
Завдяки спецоперації, ми дочекалися перших санкцій особам, яких пов’язують з підтримкою тероризму. Незважаючи на те, що кілька місяців ОП і сам Зеленський заперечували існування таємної спецоперації, яку хтось із вузького кола президента, перед самим її здійсненням, визрадив, зараз вже ніхто не сумнівається, що вона була, але президент і його офіс завзято мовчать, в надії,що, мовляв – було то й загуло! Мовчанка Зеленського, стосовно зради, породжує всякі припущення, до яких і нардеп Гончаренко «докинув» своїх «п’ять копійок», висловивши припущення, що Зеленський міг сам зірвати операцію, бо, мовляв, думав, що цим йому вдасться домовитися з Путіним щодо миру на Донбасі. Інші припущення підозрюють Єрмака, а депутат Лерос навіть показує плівки та звинувачує Зеленського в оборудках з наркотиками. Тим часом противники Порошенка публікують плівки, якими звинувачують екс-президента. На те РНБО приймає санкції проти людей, які спокійно насолоджуються життям в Росії, заявляють про наміри покарати людей, які голосували та підготували капітуляційну угоду з РФ про військову базу Росії в Криму, арештують колишніх працівників Приватбанку, яких, нашвидкоруч, під заставу звільняють. А звільнений Яценко, за якого у найкоротший час заплатили 52 мільйони, миттєво встигає переписати маєтки в сотках мільйонів на жінку. А патріотів Антоненка, Дугарь та Кузьменко вже другий рік безпідставно тримають то ув’язненими, то переслуховують, а Стерненка не тільки засудили, але й конфіскували і те небагато, що має. Дивує, що українські суди накрадене, чомусь, не конфіскують?!
А пригляньмось до організатора плівок розмови Байдена та Порошенка – Деркача, який однозначно визнаний аґентом РФ, та проти якого США запровадили санкції, а в Україні він спокійно збагачується та навіть ходить до ВР, чи відвідує ОП. Питання викликає факт, що Дубінського, якого, за його словами, з ОП «направили» до Деркача, який є власником плівок про зустрічі та телефонні розмови Порошенка, звільнили з партії (покарали), а Деркача навіть не допитали, як він міг записати розмову Байдена і Порошенка.
Та політичний вінегрет ОП завершується, мов би, приправою, чи спробою залучити до «кулінарії» виправдань діяльности проросійських партій та російських аґентів. Мета – відвернути увагу громадськости від розслідувань різних справ, які далекі від ганебної події зради, яка трапилася в ОП Зеленського вже понад півроку тому. Це викликає підозру, що «в повітрі» можуть літати погрози оприлюдення плівок з неоголошеного «відпочинку» Зеленського початком січня минулого року в Омарі. Ці підозри підсилені й тим, що тодішній короткий «відпочинок» президента лише пізніше був доповнений зустріччу українського президента з три- (чи чотири) рядним принцом, що було явним окозамилюванням української громадськости
Якщо взяти до уваги швидкість, з якою щодня українці довідуються про «нові підозри, санкції» проти зрадників та ворогів України, яких важко не тільки притягнути до відповідальности, але й знайти, а проти продажних суддів, аґентів, ніхто й пальцем не ворухне, то підозри того, що зміна курсу розвитку України Зеленського після повернення із Султанату Оман була проведена не з його власного бачення її розвитку. Увагу притягає й те, що після повернення з Оману Зеленського НЕВЛАЩТОВУВАЛО те, що за 5 місяців не було «посадок» та «видимих змін». Зараз вже прошло 12 місяців, а запанував не проґрес, але реґрес. А обіцянка поміняти «неуспішних» після наступних 5-6- місяців залишається невиконаною.
Уявіть собі, що на виборах президента та ВР України перемогли патріотичні сили, яких ніхто з оліґархів не «спонзорував», які не власнять телеканали та інщі ЗМІ, не є власниками нерухомости поза Україною, не мають мільйонних «заощаджень у гривнях, сотки тисяч готівки в евро та доларах. Зате, цим патріотам залежить на тому, щоб українці, нарешті, стали жити в достатках, у мирі в европейській сім’ї народів, з якими вони вже з давніх давен у близькому, навіть родинному, зв’язку, з часів Ярослава Мудрого. Для більшости виборців, які за мило, гречку, цукор, олію, чи, навіть гривні, голосували не за майбутнє України, але за конкретного висуванця оліґарха, якому потрібно було мати свою фракцію в парламенті, чи фіктивного телегероя, повинна стати політика президента Зеленського попереджденням, оскільки тільки риби не знають, що їх принадою схоплять на гачок. Передвиборча принада Зеленського і партії Слугів виявилася не тільки несмачною, але й отруйливою.
Сподіваймось, що афера зради у найблищому оточенні прнезидента України, нагадає виборцям, що продаж свого голосу та нерозсудливий і некритичний вибір депутата, президента може спричинитися до катастрофи, яку відчуватимуть довгі роки не тільки вони самі, але й їхні діти, внуки та правнуки. Тому й сьогодні залежить все від ставлення громадськости до парламентської більшости Слугів народу, які, вже окремими групами, забули, що служити повинні не оліґархам, не московському окупантові, але УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ, який їх так щедро фінансує з їхніми численними помічниками.
Будемо надіятись, що зрив ваґнерівської операції незалишиться без покарання, а зрадників потрібно, нарешті, карати найвищими карами – незалежно від посади, оскільки перед справедливим судом повинні бути усі рівні!
Торонто, 21.3.21
