Стратегічні прорахунки не можуть бути компенсовані тактичними зусиллями.
Карл фон Клаузевіц
Науково-технічний прогрес та стрімкий розвиток технологій радикальним чином міняють суспільно-економічні відносини та уклад життя у глобальному масштабі. Засоби телекомунікації (Інтернет, мобільний зв’язок), широкі можливості цифрових пристроїв, розвиток цифрових технологій, автоматизація і роботизація формують все нові виклики не тільки для окремих країн, але і для всього людства.
Розрив між технологічно розвиненими країнами і рештою світу зростає. Це пов’язано зі стимулюванням розвитку фундаментальних наукових досліджень і інновацій у розвинутих країнах (https://rusmonitor.com/nauchnyjj-gigant-amerika-%E2%80%91-i-karlikovaya-rf.html) (http://www.epravda.com.ua/news/2016/05/6/591796/) та відверто грабіжницькою політикою щодо власного народу пануючих «еліт» у решті світу (Україна входить у «решту світу»).
Але і у технологічно розвинутих країнах відбуваються руйнівні процеси, які можуть мати важкі наслідки для розвитку людства. Зростає розшарування суспільства внаслідок того, що прибуток від володіння капіталом стає більшим, ніж від використання найманих робітників (https://zn.ua/macrolevel/iz-tretego-mira-v-postkapitalizm-266512_.html). Роботи витісняють вже не тільки низькокваліфікованих, але і висококваліфікованих працівників.
І цей процес зупинити неможливо. Потрібні нові підходи у побудові суспільних відносин, які би гуманізували подальший розвиток суспільства, поставили у центр світобудови людину, а не капітал.
В умовах прискореної зміни світового економічного укладу кланово-олігархічна система в Україні стала загрозою самому існуванню нації. Іван Франко у праці «Поза межами можливого» (1900 рік.) чітко охарактеризував ситуацію і визначив, що «змагання до усунення економічного визиску мусить ео ipso (тим самим) бути змаганням до усунення визискувачів…» і «А що значить політична несамостійність якоїсь нації, як у остатній лінії такий її стан, що вона мусить без опору дати визискувати себе …, мусить віддавати часть здобутків своєї праці на цілі, які з її розвоєм і забезпекою не мають нічого спільного?» Таким чином, «національно-економічні питання самі собою, з залізною консеквенцією пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійности, а в противнім разі розкривають перед нею неминучу перспективу економічного невільництва, занидіния, пауперизації, культурного застою й упадку».
Нинішня українська влада використовує своє становище виключно для власного збагачення, на шкоду інтересам нації. В той же час справжня еліта нації повинна спрямовувати розвиток суспільства в інтересах всіх його прошарків.
Зі слів Франка випливає, що реальна самостійність української нації можлива лише за умови зміни соціально-економічного укладу і відходу від кланово-олігархічної системи. Отже, необхідно сформулювати мету перетворень у соціально-економічній галузі та визначити практичні кроки для втілення задуманого.
У часі боротьби проти більшовизму і нацизму ОУН висунула гасло «Воля народам, воля людині». Це сталося задовго перед проголошенням загальної декларації прав людини. Але не тільки гасло, а і конкретна програма ОУН-УПА (http://bandera.lviv.ua/za–shho–boretsja–vyzvolno–revoljucijna–ukrajinska–povstanska–armija–korotkyj–vyklad–idej–i–prohramy–upa/, http://history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/54.pdf) визначала пріоритетом саме інтереси нації і людини.
Голова Проводу ОУН Ярослав Стецько у своїй праці «Дві революції» визначив передумову успіху української національно-визвольної революції і в сьогоднішньому контексті – побудови успішної національної держави – гармонію у вирішенні національного та соціального питань.
У світі, який стрімко міняється, необхідно постійно реагувати на зміни, але головним має бути інтерес нації. Бо не може бути вільною людина, яка належить до підневільної нації. Українська нація сьогодні перебуває у підневільному стані внутрішньої окупації олігархічними кланами. І цей стан є не менш загрозливий, ніж агресія Москви, бо забирає у нації перспективу розвитку.
Отже, необхідно повернутися до спадку великих попередників, переглянути, що необхідно підправити відповідно до сьогоднішніх реалій, і запропонувати українській спільноті як в Україні, так і поза її межами, напрям дій, який би відкрив перспективу для нації на майбутнє.
Для запобігання маніпуляціям з боку українських можновладців необхідно написати Економічну Конституцію України, в якій передбачити положення, які б унеможливлювали ревізію ключових положень соціально-економічної системи, її спрямованість на забезпечення економічної свободи і соціальних прав громадян.
Про основні принципи побудови вільної економіки буде розмова далі.
Борис Корпан, Мирослав Нагірний
