9 листопада о 16.00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відбудеться відкриття виставки «Матвій Донцов. Буяння квітів», яка проводиться за культурно-мистецькою програмою музею «Білокурівський листопад». Цей захід, який щорічно проводиться в музеї, присвячений пам’яті народної художниці України Катерини Білокур (1900–1961).
Організаторами виставкового проєкту є Національний музей декоративного мистецтва України, Департамент культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської Ради, Історико-краєзнавчий музей Ірпінської міської ради. 
Ім’я українського художника, чудового майстра краєвидів i натюрмортів Матвія Донцова (1877-1974) тісно пов’язане з долею та творчістю Катерини Білокур, Із першої зустрічі в Полтаві у 1940 р. він став пристрасним прихильником та пропагандистом її мистецтва.
У листі до художниці від 31 серпня 1949 року Матвій Донцов написав: «Вітаємо вас як великого митця своєрідного українського живопису, майстра стилю і барв! Вітаємо вас, дійсно народного українського майстра чудових картин-натюрмортів, таких тонких і високих, як мистецтво голландців, цих ультрареалістів, з картин яких летять бджоли, капає роса і маточки на квітках виділяють зародковий пилок».
Виставка презентує 20 картин Матвія Донцова з колекції Ірпінського історико-краєзнавчого музею, серед яких – «Самотні берізки», «Сяюча осінь», «Мальви», «Рожеві троянди» «Золоті далечини», «Флокси», «Місячна ніч у Криму» та інші.
Виставкова експозиція представляє також два твори Катерини Білокур з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва, яка є однією з кращих збірок творчого доробку видатної української мисткині. Це відома картина «Квіти за тином» (1935 р.) та натюрморт «Кавун, морква, квіти» (1951 р.)
Для довідки:
Матвій Олексієвич Донцов народився 26 листопада 1877 року в місті Золотоноша Полтавської губернії у селянській родині. У однорічному віці залишився без батька, мати наймитувала. Малювати навчився у богомазів, закінчив 6 класів навчання.
У 1906 році за відвідування таємних зборів і розповсюдження прокламацій заарештований, півтора року провів у в’язниці. Був звільнений «під нагляд поліції», на роботу його, як «політичного», не брали.
Навесні 1908 року виїхав на заробітки до Києва. Там потрапив на виставку художників-професіоналів. На виставці він познайомився з кількома художниками, зокрема з професором живопису В. К. Менком. За сприяння В. Менка вступив до Київського художнього училища, яке закінчив у 1913 році.
Після закінчення училища М. Донцов відвідував художні виставки, музеї, вивчав спеціальну літературу. Багато й наполегливо писав з натури.
У 1922 році переїхав до Полтави. Працював шкільним учителем, очолював художню студію при Палаці піонерів. У 1941 році вийшов на пенсію. З 1944 до 1948 року працював у Золотоноші.
У 1949 році, коли художнику було за 70 він разом із дружиною перебрався в Ірпінь. Старожили й досі пам’ятають старенького дідуся в білій сорочці з палітрою в руці та мольбертом, вони частенько бачили його за роботою. У своєму будинку подружжя впорядкувало невеличкий садок, де буяли квіти. Саме їх малював художник. Найчастіше у своїх роботах Донцов використовував пастельні тони. Ніяких акцентів, чітке розмежування планів і ніколи на його картинах немає людей – це власний почерк. До останніх днів малював полотна без окулярів.
У своєму будинку Матвій Олексійович часто приймав друзів та учнів. Відкрив їм чудове, тоді ще маленьке курортне містечко. Тут гостювала і відома українська художниця Катерина Білокур. Саме Донцов влаштував їй першу персональну виставку. Катерина мріяла переїхати в Ірпінь, щоб жити ближче до свого наставника. Але так і не переїхала, проте в Ірпені є вулиця, названа на її честь.
Смерть коханої Юлії лягла важким тягарем на серце художника. За кілька моментів до смерті, він встиг написати її портрет, і цей портрет Матвій повісив над ліжком. Споглядання на картину означало для Донцова одне – розставання навіки
Серце Матвія Донцова зупинилося 24 червня 1974 року, немов відчуваючи скору кончину, відпросився за кілька днів до смерті з лікарні додому, щоби намалювати бузок.
У своєму будинку в Ірпені художник і помер. Поховали його на міському кладовищі. Після смерті Матвія Донцова його учень Борис Піаніда створив у домі майстра меморіальний музей. На жаль, до наших днів він не зберігся. За своє життя М. Донцов створив півтори тисячі картин.
Виставка триватиме до 29 листопада.
