28 липня о 16.00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкривається виставка «Магія кераміки Оксани Грудзинської. 100 років, 100 робіт, 100 друзів», присвячена 100-річчю заслуженого художника України, члена Національної спілки художників України Оксани Грудзинської.
Виставка представляє 100 творів художниці з музейної колекції, які презентують всі грані таланту видатної мисткині – декоративні вази, пласти, тарелі. Знаковими роботами ювілейної експозиції є підготовчі ескізи та один із варіантів керамічного панно станції метро «Хрещатик».
Оксана Грудзинська – автор багатьох керамічних творів, що прикрашають міста України, інтер’єри будинків та музейні експозиції. У її творчому доробку – декоративні панно у підземному вестибюлі станції метро «Хрещатик». Вони стали символом, візитівкою не тільки київського метрополітену, але й української столиці в цілому.
20 років Оксана Аркадіївна працювала в експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР, яку 40 років очолювала видатна художниця, технолог-кераміст Ніна Іванівна Федорова. На початку 1970-х років майстриня працювала в Художньому фонді України, зокрема на комбінаті монументального та декоративного мистецтва. У 1990–010 роках вона викладала живопис на кафедрі кераміки Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, передаючи свій великий досвід молодим керамістам.
Джерела логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської лежать в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу.
До дня народження художниці також буде презентовано альбом з творами Оксани Грудзинської із серії «Музейні колекції» – подарунок визначній ювілярці.
Виставка триватиме до 27 серпня 2023 року.
Для довідки:
Народилась Оксана Грудзинська у Москві у родині архітектора. Закінчила Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Її педагогами з фаху були відомі художники Олександр Дейнека, Роберт Фальк. Дипломною роботою молодої художниці стало керамічне панно “Українські танці”.
Визначними монументальними роботами, що прикрашають вестибюлі станції метро «Хрещатик» в Києві, є декоративні панно, створені Оксаною Грудзинською. Над проєктом головної станції київського метрополітену у 1960 р. працював великий творчий колектив: архітектори Анатолій Добровольський, Віктор Єлізаров, Микола Коломієць, Юрій Кисличенко, Ігор Масленков, Станіслав Крушинський, Геннадій Гранаткін, за участі Наталії Щукіної та Федора Заремби; художники – Оксана Грудзинська, Ніна Федорова, Ганна Шарай.
Панно складається з 12 типів прямокутних плиток, які мають безліч варіантів компонування. В основі композиції – характерні для України мотиви рослинного орнаменту. Контури малюнка виконані технікою невисокого, ледь виступаючого рельєфу і розписані кольоровими поливами відновного вогню.
У центральній залі підземного вестибюля панно мають червоне тло і вохристо-сріблястий орнамент з вкрапленнями світло-коричневого і темно-синього відтінків. На платформах станції тло, навпаки, сріблясто-вохристого кольору, а орнамент виконано червоним кольором з цятками синього та помаранчевого. Органічно поєднані з чіткими формами архітектурних об’ємів, чергуючись зі світлими прямокутними виступами пілонів, орнаментальні панно утворюють мальовничі ритмічні ряди. Колористично-декоративна композиція надає приміщенням станції риси особливої та неповторної своєрідності, виразних національних рис.
Для оформлення наземного вестибюля станції застосовано принцип суцільного мозаїчного облицювання стін. Різних відтінків червоні, коричневі, зелені, блакитні, жовті, сірі, чорні плитки вкривають стіну горизонтальними смугами різної довжини, утворюючи нескінчений барвистий узор. Мозаїчне поле справляє образ мальовничого українського килима – мажорного, яскравого, життєрадісного. Оригінальна ритміка колористично-декоративної композиції не має конкретного малюнка, вона побудована на законах і пропорціях художньої рівноваги. Велика кількість барв гармонійно організовані в єдину піднесено святкову, емоційну кольорову гаму.
Мисткиня проявила себе як неординарний монументаліст, виконавши ряд замовлень: оформлення фасаду павільйону «Тваринництво» у Києві (1954), вестибюлю Національного музею українського народного декоративного мистецтва (1964), санаторію «Донбас» у Слов’янську (1967); майолікові панно «Історія зв’язку» в інтер’єрі Будинку зв’язку в Деражні Хмельницької обл. (1971); мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму в Києві (1972), рафінадного заводу у Сумах (1982), палацу культури хімічного об’єднання «Азот» у Рівному (1979), ресторану у м. Кентау, Казахстан (1965); оформлення головного фасаду будинку культури Хоростківського цукрозаводу Тернопільської обл. (1970); інтер’єри будинку культури спиртового заводу с. Триліси Фастівського р-ну Київської обл. (1970-ті рр.), бази відпочинку Запорізького металургійного комбінату на Бердянській косі тощо.
