Ще в доспецопераційні часи прес-служба Об’єднання українців Росії проводила перекличку українських організацій Росії, в якій публікувалась інформація про громадську діяльність українських орнанізацій в Росії. В сьогоднішні російські реалії українська громадська діяльність не вписується. Втім трапляються події, які заслуговують на те, щоб про них розповісти
Щороку Санкт-Петербурзький Дім національностей на початку листопада проводить збір художніх колективів національних громадських об’єднань Санкт-Петербурга під гаслом «Мы вместе». Збір є черговим заходом російської влади, покликаним продемонструвати міжнаціональну гармонію в Санкт-Петербурзі. Мабуть за інерцією попередніх років на збір було запрошено художній колектив Української національно-культурної автономії Санкт-Петербурга (УНКА СПб).
Кожному колективу відводилось по одному номеру. Перед українцями постав гамлетівський вибір: взяти участь в захолі, чи відмовитись – часи не ті, не до співів. З іншого боку, чи не можна на тлі заяв про заперечення українського етносу, про штучність держави Україна, штучність української мови використати можливість показати, що є Україна, українці, українська мова, і вони не штучні, а суть історично самобутні.
Особливо в той час, коли вся Україна у вогні, коли спроби стверджувати наративи про штучність України, про історичну справедливість щодо українських територій за допомогою спеціальних операцій призводять до вщент зруйнованих українських міст, мільйонів біженців.
Українці зробили нелегкий вибір і вирішили взяти участь у заході. Для виступу вибрали можна сказати народну «Пісню про рушник». Але на думку організаторів заходу української мови не повинно бути, тож було чи то прохання, чи рекомендація – співати на «русском языке». або «русскую песню». Українці відмовились, і режисер концерту зумів домовитись – хай співають за своїм бажанням.
Ансамбль “Рось” під керівництвом Віолетти Гриневич виконав пісню солов’їною з великим душевним піднесенням. Пісня була тепло сприйнята глядачами, які гаряче вітали самодіяльних акторів.
Мав рацію український пророчий геній Т. Шевченко:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Висновок очевидний – такі пісні не можуть бути створені на штучній мові.
Прес-служба Об‘єднання українців Росії
