На виставці Музею Майдану відбулася розмова на тему “Транзит пам’яті: як формуються символи та передаються сенси” довкола книжки Олександра Михеда “Котик, Півник, Шафка”.
Історики, музейники та письменник разом із відвідувачами подискутували про формування історичної пам’яті українців сьогодні. Ішлося про події російсько-української війни, які стають ключовими у формуванні наративів та як звичайні речі наповнюються новими сенсами і стають символами.
“Унікальність і феномен формування сучасних символів полягає в тому, що вони усталюються тут і зараз. Тобто процеси рефлексій, яких зазвичай потребували символи чи образи подібних подій, тепер скоротилися в рази, а деякі речі й зовсім їх не потребують – суспільство схоплює та відчуває їх одразу в єдиному контексті “, – зазначила модераторка заходу Анастасія Гайдукевич-Качуро, історик, науковий співробітник Національного музею Революції Гідності.
Під час заходу Олександр Михед – автор книжки “Котик, Півник, Шафка” вперше “зустрівся” з персонажами своєї казки – півником і шафкою, які було демонтовано з розбомбленого будинку в Бородянці та які стали музейними експонатами. Як зазначив сам письменник, уникав їх у реальності, щоб у художньому вимірі розповісти їхню історію та мати змогу створити діалоги з речами, які за сюжетом оживають і діють.
Новина про шафку, яка дивом залишилася висіти на стіні зруйнованої бомбою багатоповерхівки на Київщині, вмить розлетілася мережею. Іще більший подив викликав керамічний півник, який уцілів і непорушно стояв там, де залишили його господарі, попри влучання російських снарядів. А кішка Глорія з Бородянки до моменту порятунку місяць просиділа у руїнах обстріляного будинку на сьомому поверсі.
Олександра Михеда вразили світлини шафки, півника та кішки Глорії, і він виклав свої думки на сторінці фейсбуку. Так з’явилося кілька постів у соцмережі, в коментарях під якими колеги з літературної спільноти закликали продовжити оповідь. Відтоді почалася історія книжки “Котик, Півник, Шафка”, яка стала першим художнім текстом автора з початку повномасштабного вторгнення та яку написано вже у казармі – наприкінці лютого письменник вступив до лав ЗСУ, де нині проходить службу.
До всього цього додалася й особиста історія з цієї війни – за кілька днів після того, як Олександр Михеда з родиною виїхав із Гостомеля на Київщині, російський снаряд знищив його дім. Як сказав автор книжки, “непроговорена травма втрати дому почала говорити сама за себе. А про складне розповідати треба найпростішими словами. У процесі написання історії ти розумієш, що ця мандрівка дуже болісна, але в кінці все буде добре”.
Про оформлення книжки розповіла Женя Полосіна: “Робота над ілюстраціями тривала влітку, й тоді все ще сприймалося мов у тумані, бо минуло небагато часу від тих подій. Але, попри це, було чітке уявлення, про що варто малювати, що мають розповісти малюнки та як вони зможуть доповнити текст”.
Про музеєфікацію символів та речі, які стають експонатами, розповіла Ольга Сало, заступниця генерального директора з розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного музею Революції Гідності: “Типові предмети стають унікальними через історію, яку вони “пережили”, бо за кожним із них – історія сім’ї й навіть кількох її поколінь. І музеям важливо фіксувати та доносити історію цих предметів максимально близько до контексту, в якому ці речі стали символами, як їх сприйняли. Щоб далі для тих, хто не є сучасником подій, вони несли наближений до наших реалій зміст та передавали сенси, які зчитуємо ми. Кожен укладає в символи щось своє, й тоді із загальних вони стають близькими – одна річ відображає відчуття, думки та стан багатьох. Це ми побачили на прикладі вже музеєфікованих шафки та півника”.
Після того як світом розлетілися світлини півника, що встояв на шафці, а глиняні фігурки навесні подарували президентові Володимиру Зеленському та прем’єрові Великої Британії Борису Джонсону, до виробів Васильківського майолікового заводу значно зріс інтерес, а в самому Василькові навіть заговорили про можливість відновлення роботи заводу. Півник став бажаною покупкою для багатьох, перетворившись із сувеніру радянської доби на колекційну річ.
“Історія речей формується прямо на наших очах, керамічний півник – яскравий приклад того. За кілька місяців виріб Васильківського майолікового заводу, попри те що це машинний відлив зі своєрідним кольором поливи, який свого часу мали тисячі українських родин, став колекційною річчю. Він перетворився на символ незламності та підштовхнув колекціонерів зацікавитися українською керамікою загалом”, – зазначив Михайло Кулівник, колекціонер, мистецтвознавець, координатор та куратор проєктів аукційного дому “Дукат”.
Зустріч завершилася теплою подякою, яку передадала авторові книжки Ганна Малінська – власниця ще одного півника, якого знайшли у зруйнованому російським снарядом будинку в Горенці. Під час експедиції його передали до колекції Музею Майдану, де він став частиною виставки.
“Подякуйте авторові за світлу казку про темну-темну ніч”, − написала нам пані Ганна.
Олександр Михед та Женя Полосіна підписали книжки всім охочим. Примірник з автографами також поповнив і Бібліотеку Музею Майдану.
