Книга Романа Дрозда «Вигнали і забрали. Позбавлення українців їхньої малої батьківщини в комуністичній Польщі» була перекладена з польської та видана в івано-франківському видавництві «Лілея-НВ» за сприяння Івано-Франківської обласної ради.
Автор Роман Дрозд через карантин не зміг приїхати на презентацію в Івано-Франківськ з Польщі, тож представив книгу онлайн. За його словами, «Вигнали і забрали» присвячена складним і маловідомим сторінкам історії українського народу, частина якого, опинившись після Другої світової війни в комуністичній Польщі, зазнала депортацій і переслідувань. Вони розпочалися в 1944–1946 роках примусовим переселенням в Радянську Україну, а продовжилися в 1947 році операцією «Вісла».
«Ця книга про позбавлення українців батьківщини за рішенням комуністичної влади. Українців переселяли так, аби їх у регіоні не було понад 10%. У вигнанні їм не можна було плекати свою мову, культуру, релігію. Влада мала одну ціль – затримати українців на новому місці проживання, аби вони через роки відчували себе поляками. Частково це комуністичній владі вдалося. Люди залишились в новому місці, але їх не вдалося націоналізувати. І в цьому дуже багато сприяла греко-католицька церква. Хоч влада робила все, аби українці забули хто вони. Служба безпеки вела спостереження за абсолютно всіма. Кожен українець вважався небезпечним. Моя книжка «Вигнали й забрали» – це історія про українців, яких вигнали з батьківського дому і заборонили їм туди повернутися. Мало того, держава забрала у них їхнє майно та землю. І люди через це втратили своє коріння. Але та маленька батьківщина, яку вони втратили, залишилася в їхніх серцях», – пояснює науковець.
Голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич подякував Роману Дрозду за книгу, яка розкриває таку важку сторінку в історії українського народу.
«Це дійсно дуже великий вклад для збереження пам’яті про українців на тих землях які в силу історичних обставин, не увійшли до складу нинішньої української держави. Хотілося б мати такі книги про землі України не тільки на заході, а й на сході – про Берестейщину, Курщину, Кубань та інші. Це справді дуже важливий вклад у формуванні інформаційного, ментального поля українців в світі», – підкреслив Олександр Сич
Видавець Василь Іваночко зізнався, що його родина теж була виселена з-під Перемишля.
«Мої батьки родом з села, якого вже зараз немає на карті. У 47 його спалили і всіх, хто не втік, вбили. У моїй родині воювали всі, хто міг тримати зброю. Мене назвали на честь стрийка Василя, який воював у сотні Хріна і там загинув. Все життя мої батьки мріяли повернутися додому і бути похоронені у себе на батьківщині. Ми там були, тепер там ліс. І фактично немає змоги втілити мрію батьків. А вам я дуже вдячний за цю працю», – зауважив Василь Іваночко.
