13 липня о 16. 00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва розпочинається експонування другої частини проєкту «Сила крихкості» з віднайдення, дослідження та реставрації інтер’єрних панно Ольги Рапай.
Вперше відвідувачі музею мають можливість побачити твори видатної художниці-керамістки, які були окрасою інтер’єрів київського готелю «Братислава», а потім довгий час вважалися втраченими.
Друга частина проєкту, яка має назву «Сила коріння», презентує монументальні барельєфи скульпторки на історичну тематику – узагальнені середньовічні образи, що виринають з небуття. Поєднання художньої простоти та технічної складності виконання – характерна риса авторського стилю Ольги Рапай.
«Процес дослідження, реставрації та консервації втрачених настінних панно Ольги Рапай тривав рік. Відновлення цього циклу горельєфів тривало досить довго, адже необхідно було спершу атрибутувати розібрані та пошкоджені фігури, відпрацювати методику реставраційних дій та розробити технологію кріплення для переміщення й експонування творів», – зазначила кураторка проєкту, членкиня Асоціації мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів України Оксана Циганок.
Це спільний проєкт Національного музею українського народного декоративного мистецтва та Асоціації, фахівці якої доклали чималих зусиль, щоб відродити та зберегти цю частину творчого доробку Ольги Рапай і нині представити його широкому загалу.
Партнери проєкту: Фонд імені Ольги Рапай-Маркіш, Видавництво «Дух і літера», Журнал «Антиквар», Національна премія «Скарб нації».
Проєкт «Сила крихкості» триватиме до 25 серпня 2023 року.
Адреса: вул. Лаврська, 9, корпус 2.
Для довідки:
Ольга Перецівна Рапай-Маркіш (1929–2012) – скульпторка-керамістка, авторка декоративної та монументальної керамічної пластики в порцеляні, майоліці та шамоті.
Народилася в Харкові. Мати Ольги – Зінаїда Йоффе, відома філологиня, дослідниця українських діалектів. Батько – поет, драматург та романіст Перец Маркіш. Вітчим скульпторки – відомий мовознавець Борис Ткаченко. В 1937 році його звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та стратили, а матір засудили до 10 років заслання. Розуміючи невідворотність власного арешту, Зінаїда встигла передати доньку батькові.
В 1949 році Переца Маркіша також арештують та за три роки розстріляють. На той час Ольга вже повернулася до Києва та навчалася на скульптурному факультеті Художнього інституту. Її заарештували восени 1952 року. Студентку п’ятого курсу забрали прямо із занять з ліплення практично без речей. Вирок – 10 років заслання в Казахстані (звільнена у 1954 р.).
Потому Ользі Рапай вдалося поновити навчання, захистити диплом. Вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де 11 років створювала фарфорову пластику, портретні бюсти, дитячі набори, сувеніри. Моделі мисткині випускали на Городницькому, Коростенському фарфорових заводах, на Полонському заводі художньої кераміки.
Ольга Рапай є авторкою більш ніж 5 000 рельєфів, панно та скульптур. Мешканцям Києва вона відома монументально-декоративними роботами на Будинку торгівлі, в інтер’єрах Республіканської бібліотеки для дітей, Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця, Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного, Будинку художніх колективів на бульварі Шевченка тощо.
