Наталя Матвійчук – багатогранна постать. Працює як завідувачка Науково-організаційного сектору національних і міжнародних творчих проєктів філії «КЕРАМОрезиденція», заступниця директорки з навчально-виробничої роботи та вчителька рисунку, живопису, гончарства в Опішнянському державному художньому ліцеї імені Василя Кричевського, старша викладачка кафедри образотворчого мистецтва Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Вона – заслужена працівниця культури України.
Мистецтво Наталі не можна оцінити тільки через естетичний аспект – воно має глибший вимір, пов’язаний із внутрішньою тишею й гармонією. Її роботи – це не просто кераміка, а талант, який зберігає в собі жіночність, витонченість та мудрість.
Творчість Наталі можна порівняти з каменем, який сотні років лежить у воді, витримуючи всі потоки часу, стаючи все більш неповторним. Її мистецький голос особливо захоплююче звучить у виставкових просторах, де кожна робота постає не лише естетичним об’єктом, а й її внутрішнім голосом.
Наталя не лише демонструє свою творчість – вона також веде діалог із глядачем, допомагаючи побачити в глині не тільки матеріал, але й живий організм, що потребує слухання й розуміння.
Життя Пані Наталі пов’язане з викладацькою діяльністю, тож нещодавно як художня кураторка Міжнародної Е-літньої Академії гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів, вона почувалася у своїй стихії. Там її присутність – це була можливість для кожного учасника знайти свої глибинні зв’язки з глиною та самим собою. В Е-літній Академії гончарства її роль не обмежувалась тільки керівництвом – вона була стабільним центром, що надає простір для самовираження й глибокої творчості. Її підхід до навчання унікальний: вона не нав’язує шаблонів, а створює середовище для розвитку індивідуальності кожного. Наталя – це носійка атмосфери, яка дозволяє творити, не намагаючись нав’язати свою волю! Вона дає свободу вираження, підтримує тих, хто прагне знайти свій шлях у мистецтві!
У світі, де все швидкоплинно змінюється, Пані Наталя нагадує про те, що справжнє мистецтво – це не те, що ми можемо побачити очима, а те, що ми відчуваємо серцем!
Карина Рєпєх, співробітниця інформаційної служби НМЗУГ
Фото Тараса Пошивайла
