Проєкт охоплює створення сучасного інтерактивного музею, цифровий архів з 3D-моделями унікальних експонатів та розбудову культурно-туристичного кластеру.
На Львівщині започаткували безпрецедентний для України процес — надання селищу Івано-Франкове статусу заповідної території народного художнього промислу з виготовлення традиційної яворівської забавки. Проєкт охоплює створення сучасного інтерактивного музею, цифровий архів з 3D-моделями унікальних експонатів та розбудову культурно-туристичного кластеру, який має врятувати давнє ремесло від зникнення.
Про деталі амбітної ініціативи, сучасні виклики забавкарства та міжнародний досвід збереження нематеріальної спадщини під час пресконференції у Львівському пресклубі розповіли голова правління ГО «Яворівська іграшка», майстриня Оксана Когут, майстер яворівської забавки Остап Сойка та дослідниця народознавства Дарія Ковальчук.
Історичний крок: від громадських слухань до державного статусу
Правовим підґрунтям для реалізації ініціативи є Постанова Кабінету Міністрів України № 283 від 13 березня 2002 року («Деякі питання реалізації Закону України «Про народні художні промисли»»), яка регламентує порядок створення заповідних територій народних промислів. Не зважаючи на те, що нормативно-правова база існує вже майже два десятиліття, селище Івано-Франкове може стати першим осередком в Україні, який практично втілить цей механізм.
Перший вирішальний крок уже зроблено: у селищі відбулися офіційні громадські слухання, де місцева громада, науковці, майстри та депутати одностайно підтримали надання населеному пункту особливого статусу.
«Ми зробили тільки перший крок на цьому шляху — провели громадські слухання, де абсолютно всі проголосували за прийняття цієї ініціативи, — зазначила голова правління ГО «Яворівська іграшка» Оксана Когут. — Тепер потрібно чітко визначити територію, провести комплексні дослідження та зафіксувати, скільки майстрів реально працюють на нашій землі. Після закінчення всіх вишукувань ми сформуємо пакет документів для подання до Львівської обласної військової адміністрації та Міністерства культури України, які й ухвалюватимуть остаточне рішення».
За словами Оксани Когут, статус заповідної території — це не просто формальність чи красива назва. Це першочергово інструмент для створення належних умов праці майстрів, розбудови творчих майстерень, забезпечення системного фінансування, розвитку місцевої економіки та суттєвого зростання туристичної привабливості всієї громади.
Інтерактивний музей та 3D-оцифрування: поєднання традиції з новими технологіями
Ядром та практичним осередком майбутньої заповідної території стане Музей традиційної яворівської іграшки «Осередок» у селищі Івано-Франкове. Його створення реалізує ГО «Яворівська іграшка» за фінансової та інформаційної підтримки Українського культурного фонду (УКФ), а також завдяки співфінансуванню з боку Львівської ОВА для завершення ремонтних робіт.
За задумом організаторів, музей функціонуватиме не як статична виставка старожитностей під склом, а як живий культурно-освітній простір. Тут діти та дорослі зможуть не лише довідатися про історію ремесла, але й спостерігати за роботою майстрів і власноруч розписати традиційну деревʼяну забавку.
Важливим технологічним досягненням проєкту стало повне цифрове збереження музейного фонду.
«У межах проєкту було проведено 3D-оцифрування музейної колекції — опрацьовано 104 унікальні експонати, які вже розміщені на офіційному сайті музею, — розповіла Оксана Когут. — Це відкриває широкі можливості для освітніх закладів, університетів, а також науковців, які досліджують українську культурну спадщину. Крім того, цифровий архів стане потужним інструментом міжнародної співпраці, адже забезпечить безперешкодний доступ до колекції дослідникам та музейникам у будь-якій точці світу».
Відкриття оновленого інтерактивного музею в Івано-Франковому заплановане на наступний рік.
Тривожна реальність: «Майстрів можна порахувати на пальцях однієї руки»
Попри оптимістичні плани щодо розвитку туризму, ситуація зі самим промислом є критичною. За словами відомого майстра Остапа Сойки, уявлення про те, що на Яворівщині досі масово виготовляють традиційну іграшку, є помилковим стереотипом.
«Зараз забавкарство на Яворівщині перебуває в дуже складному стані, — наголошує Остап Сойка. — Я завжди протестую проти терміна «відродження», бо йдеться, перш за все, про збереження. Вона не пропала остаточно. Пані Оля Логин — це фактично остання майстриня, яка ще жива з тих часів минулого століття. Ми перейняли цю традицію, але сьогодні майстрів яворівської іграшки, які дійсно займаються цим у системному обсязі, можна порахувати на пальцях однієї руки. Це ми з Оксаною. Більше практично ніхто цим масово не займається».
Майстер пояснює, що головна причина занепаду — відсутність економічної вигоди та відсутність інфраструктури для навчання. Якщо в 1990-х роках на Яворівщині був сплеск виготовлення деревʼяних писанок, який давав людям реальний прибуток, то зараз ремесло тримається переважно на ентузіазмі поодиноких майстрів.
Навіть у профільних навчальних закладах — зокрема у Художньому училищі смт. Івано-Франкове імені Й. П. Станька — вивчення забавки обмежене окремими курсовими роботами.
«Діти зараз значною мірою збайдужіли до творчої ручної праці, важко знайти зацікавлену особу, якій можна передати знання, — зізнається Остап Сойка. — Досі у нас просто не було простору, де можна розвивати та зацікавлювати молодь. Ми з Оксаною працюємо просто в себе вдома. Коли зʼявиться музей, виникне база, де можна буде проводити повноцінне навчання і показувати процес від А до Я».
Остап Сойка також висловлює сподівання, що статус заповідної території допоможе сформувати стійкий попит на автентичну іграшку: «Зʼявиться економічна вигода — одразу зʼявляться й нові майстри, адже сама техніка виготовлення не є надзвичайно складною, головне — мати ринок збуту та підтримку».
Досвід Європи: як охороняють забавкарство за кордоном
Під час пресконференції спікери наголосили, що створення заповідних зон народних промислів — це перевірена європейська практика. Зокрема, подібні осередки традиційної поліхромної (розмальованої) деревʼяної іграшки є у Хорватії та Польщі.
Як зазначив Остап Сойка, у Хорватії кілька гірських сіл, де виготовляють деревʼяну забавку, внесені до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО і перебувають під суворою опікою держави. Там законодавчо заборонено втручатися комерційним фабрикам чи стороннім дизайнерам у традиційну технологію — промислове штампування перебуває під повною забороною. Держава допомагає майстрам з реалізацією продукції та навіть виплачує спеціальні стипендії в період сезонного затишшя (наприклад, від Різдва до Великодня), коли замовлень зазвичай немає.
Цікавим є і досвід сусідньої Польщі. У містечку Лежайську працює потужний музей іграшки, де широко представлена саме яворівська забавка.
«У музейних експозиціях Лежайська прямо вказано, що цей промисел у їхній регіон свого часу занесли саме вихідці з Яворова, які там оселилися, — розповідає Остап Сойка. — Узагалі, якщо взяти середній етнографічний музей у Польщі, то там яворівської забавки збереглося більше, ніж у музейних фондах усієї України разом узятих. Вони значно раніше зрозуміли цінність цієї спадщини та почали її системно колекціонувати. А в нас дитина побавилася, крило пташці зламалося — іграшку кинули в піч, вона й згоріла».
Найстаріша яворівська іграшка, яка збереглася в Україні, датована 1903 роком і зберігається в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові. Втім, завдяки приватним пошукам ГО «Яворівська іграшка» вдалося зібрати ґрунтовну колекцію старовинних зразків, яку меценати та колекціонери обіцяють передати до новоствореного музею в Івано-Франковому одразу після його відкриття.
Наукове підґрунтя та спадкоємність традиції
Дослідниця народознавства Дарія Ковальчук, яка разом з батьком, відомим дослідником Богданом Жеплинським, багато років присвятила фіксації біографій українських народних умільців, наголосила на важливості наукового документування яворівського забавкарства.
Вона продемонструвала раритетні та сучасні видання, присвячені цьому промислу — від радянської розмальовки видавництва «Веселка» 1978 року до наукових праць Раїси Чугай, Лесі Більської, Наталії Дюх та новітнього біографічного довідника «Творці Яворівських забавок» (авторства Д. Ковальчук, Б. Жеплинського, В. Дацька та В. Яремина).
«Я особисто памʼятаю ці забавки ще з 1965 року, коли ми бавилися ними в садибі нашого дідуся, священника Михайла Жеплинського на Яворівщині, — поділилася спогадами Дарія Ковальчук. — Це не просто предмети побуту, це глибинна культура. Починаючи з першої науково-практичної конференції з відродження забавкарства у 2016 році, фестивалів у Яворові та наукових симпозіумів, ми бачимо, як поступово формується фундаментальна база для збереження цього феномену. Надання Івано-Франковому статусу заповідної території — це логічний і необхідний крок для того, щоб праця багатьох поколінь майстрів не канула в небуття».
Перспектива для Львівщини
Надання селищу Івано-Франкове статусу першої в Україні заповідної території народних художніх промислів виведе Львівську область у лідери preservation-практик (збереження культурної спадщини). Це створить прецедент для інших відомих осередків України — таких як Косів (кераміка), Опішня (гончарство) чи Решетилівка (килимарство та вишивка).
Поєднання державної підтримки, громадської ініціативи, оцифрування фондів та створення сучасного музейного простору дає обґрунтовану надію на те, що яскрава яворівська забавка, розписана традиційними «вербівками», залишиться живим мистецтвом і для наступних поколінь українців.
